УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 71 відвідувачів

Теги
Священний Синод УПЦ монастирі та храми України українська християнська культура Ющенко Доброчинність Вселенський Патріархат молодь милосердя краєзнавство діаспора іконопис Церква і медицина постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі конфлікти Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II церковна журналістика церква та політика забобони Президент Віктор Ющенко УГКЦ Католицька Церква шляхи єднання автокефалія Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада Києво-Печерська Лавра Голодомор УПЦ КП секти розкол в Україні Мазепа Археологія та реставрація педагогіка церква і суспільство Церква і політика вибори комуністи та Церква






Рейтинг@Mail.ru






13 червня 1894 року помер Ге Микола Миколайович



Якщо хочете домогтися світла, то від нього й розпочинайте, ніколи не можна одержати світло, починаючи від темних місць, бо світло написати не можна... якщо гаму кольорів візьмете вірно - світло горітиме
Ге Микола Миколайович

Ге Микола Миколайович - живописець, майстер історичної картини, портрета, пейзажу, один із найяскравіших і найскладніших художників в українському і російському мистецтві ХІХ століття, співзасновник Товариства пересувних художніх виставок (1870), член Ради Академії мистецтв, професор історичного та портретного живопису. Любителям живопису він відомий як автор полотен «Тайна вечеря», «Петро І допитує царевича Олексія» та сповнених психологічної напруги картин релігійної тематики.

Микола Миколайович Ге належав до тієї передової частини інтелігенції, яка високо несла естетичні й моральні ідеали. Але він багато в чому зумів випередити час - і в творчості, і в моральних пошуках істини. Прагнучи показати глибину людських пристрастей і страждань за правду, Ге пішов від затісних вже для нього рамок традиційного живопису передвижників.

Ще замолоду, навчаючись у Київській першій гімназії, він відчув потяг і здібності до мистецтва. Але, закінчивши гімназію, Микола Ге спочатку вступає на математичне відділення філософського факультету Київського університету святого Володимира, а згодом продовжує навчання на тому ж факультеті вже в Петербурзькому університеті. Та не закінчивши університету, він вступає до Академії мистецтв, де першими його картинами були «Суд Соломона» та «Ахіллес оплакує Патрокла». За останню він отримав золоту медаль.

Із українською землею Миколу Ге пов'язувало багато. По лінії матері він був українцем. Хоча й народився у Воронежі, але дитячі роки його пройшли в маєтку батька на Поділлі. Дружина Ге - Ганна Петрівна - із стародавнього українського роду Забілл. І у 1876 році художник разом із родиною оселився на маленькому хуторі Іванівський, неподалік станції Пліски Чернігівської губернії. Невеличкий, дуже скромний, присадкуватий, зовсім не схожий на поміщицькі садиби, будиночок до кінця днів художника був його притулком, його творчою майстернею.

В українській глибинці Микола Ге проявив себе як вельми оригінальний, самобутній художник зі своєю життєвою філософією. Захоплений благородною метою служіння народові, яка в його свідомості перетнулася з ідеєю жертовності Христа, Ге створює свої найвистражданіші, найглибші полотна. Тут художник пише картини переважно євангелічного змісту. Початок цьому напрямку поклала «Тайна вечеря». Вона ж дала йому широкий розголос і титул академіка малярства.

Твори, написані в Україні, Микола Ге представляв на пересувних виставках у Петербурзі й Москві. Проте публіка, яка звикла до іншого, «красивішого» живопису, не сприймала ці картини, що змушували здригатися від зображеного з таким надривом людського болю.
В останні роки свого життя він ставав все більше знаним, особливо серед молоді. Як тільки з'являлася чутка про його приїзд, до нього стікалося стільки гостей, що йому інколи несила було приділити всім належну за його звичкою увагу. У ці роки на хуторі Ге написав цикл великих картин: «Про страждання Христа», «Що є істина?», «Совість», «Вихід після тайної вечері», «Розп'яття».

«Розп'яття» - остання картина майстра, закінчена після багатьох попередніх варіантів у 1894 році. Ця картина була його улюбленою роботою, якій він віддав багато років творчості. У цій останній, як і в інших картинах на релігійні теми, Ге дотримувався реалістичного трактування, чим викликав обурення і напади реакційних кіл. Коли у 1894 році Ге привіз «Розп'яття» на 22-гу пересувну виставку, цензура заборонила її експонувати. Але квартиру знайомих Миколи Миколайовича, де знаходилася робота, спочатку стали відвідувати по записках автора, а згодом і без цих записок; долаючи цензуру, картину побачив майже весь Петербург. Лише восени 1903 року вже сину Ге вдалося виставити «Розп'яття» на виставці в Женеві, де ця картина мала величезний успіх.

Смерть художника на 63-му році життя була несподіваною для багатьох. Його поховали на хуторі Іванівському (нині село Шевченково), на українській землі, йому близькій і дорогій.