УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 173 відвідувачів

Теги
церковна журналістика милосердя українська християнська культура Вселенський Патріархат Церква і медицина Церква і влада Археологія та реставрація Доброчинність автокефалія Митрополит Володимир (Сабодан) молодь Предстоятелі Помісних Церков Києво-Печерська Лавра Патріарх Алексій II вибори Приїзд Патріарха Кирила в Україну Голодомор УГКЦ педагогіка шляхи єднання Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ монастирі та храми України конфлікти Церква і політика постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі секти УПЦ КП краєзнавство забобони розкол в Україні Католицька Церква церква та політика іконопис діаспора Мазепа церква і суспільство комуністи та Церква Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






18 червня 1993 року помер український скульптор, живописець Гончар Іван Макарович



"Не показувати речової культурної спадщини свого народу - це значить відняти в нього гордість, свідомість і право на самобутність, відтак право на самопізнання, зломити крила для польоту вперед"
Іван Гончар

Ще юнаком він заприсягнувся, що якщо виживе, то все своє подальше життя присвятить збереженню й примноженню культурних святинь нації. Пізніше він постане шевченківським "апостолом правди" на ниві української культури.

Іван Макарович Гончар. Народний художник України, Заслужений діяч культури УРСР, лауреат Державної премії імені Т.Г.Шевченка, співзасновник Українського товариства охорони пам'яток історії та культури та одного з найбільших у світі скансенів - Музею народної архітектури та побуту України. Щира любов до природи рідного краю і народних традицій, тонке відчуття краси і нестримна тяга до мистецтва визначили і сформували життєвий шлях Івана Гончара. Він був відданим власному народові й покликанню свого життя. Створивши ряд пам'ятників видатних діячів української культури, він увічнив багато героїчних образів козацької пори. У 1988 році відбулася його перша офіційна виставка, і Іван Макарович став відомим в багатьох країнах світу.

Його заповітна мрія про окремий музей із притаманними лише йому завданнями почала втілюватися в життя лише після його смерті. У вересні 1993 року зібрані ним колекції і творча спадщина послужили основою "Музею Івана Гончара". Внаслідок багаторічних клопотань діячів української культури держадміністрація міста Києва надала під приміщення Музею пам'ятку архітектури XVIII ст. Фонди музею складають понад 15 тисяч експонатів ХVІ-ХХ сторіч. Туди також ввійшла приватна бібліотека Івана Макаровича, яка налічує близько трьох тисяч українських видань. Виникнення ще одного столичного музею було зумовлене передусім унікальністю більшості експонатів колекції І.Гончара і феноменальністю його постаті - за три десятиліття свого існування "неформальний" музей Гончара набув величезного авторитету серед громадськості.

Те, що зробив за своє життя Іван Гончар, можна по праву назвати подвигом. Його доробок без перебільшення порівнюємо із здобутками цілої наукової інституції. Часом важко усвідомити, скільки може зробити одна людина, якщо вона справді любить свою батьківщину і свій народ.