УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 73 відвідувачів

Теги
українська християнська культура вибори милосердя Церква і влада постать у Церкві УПЦ КП комуністи та Церква Митрополит Володимир (Сабодан) Ющенко Патріарх Алексій II шляхи єднання Голодомор краєзнавство Археологія та реставрація Доброчинність молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика Католицька Церква Мазепа УГКЦ забобони Священний Синод УПЦ автокефалія Церква і медицина конфлікти Предстоятелі Помісних Церков Києво-Печерська Лавра 1020-річчя Хрещення Русі діаспора секти Президент Віктор Ющенко іконопис церква та політика церковна журналістика монастирі та храми України Вселенський Патріархат педагогіка розкол в Україні церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






20 червня 1834 року народився український історик, археограф, громадський діяч Лазаревський Олександр Матвійович



Без праці не може бути чистого й радісного життя.
Антон Павлович Чехов

Щоб пам'ять про тебе жила, не вмирала, щоб земляки ходили вулицею, названою твоїм ім'ям, певно, треба заслужити. Лишити по собі творіння своїх рук, породження свого таланту. І робити це не так, щоб люди казали: «Задля слави старається, задля увічнення своєї персони». Справжня цінність йде від щирості, натхнення, відданості своїй справі.

Олександр Лазаревський плідно потрудився на цій землі. Його надихала минувшина рідного краю, боротьба українського народу за правду, за волю. Він і досі залишається неперевершеним знавцем періоду Гетьманщини. До неї, як до державницької структури, що виникла внаслідок Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, історик ставився цілком позитивно. Та не ідеалізував ті часи, те суспільство. У працях не відступав від історичної правди, не спокушався видавати бажане за дійсне. За словами Грушевського, «...всяко обстоюючи і популяризуючи досліди минувшини, проводив досить виразну і витривалу боротьбу з усякими національними ілюзіями на історичному ґрунті».

В основі історичної концепції Лазаревського лежала ідея народництва. Його заслугою є те, що він увів у наукове користування велику кількість документів, архівних матеріалів, які мають велике значення при вивченні історії Лівобережної України другої половини 17 - 18 століття.

За своє життя науковець обіймав різні посади: від чиновника Сенату до земського гласного та члена редколегії журналу "Киевская старина". Працював у Петербурзі, Чернігові, Полтаві, Ніжині, Конотопі, Києві. Олександр Лазаревський - автор близько 450 творів статистичного, літературного, дослідницького характеру, серед яких - тритомна історична монографія "Описание Старой Малороссии".
Особливою сторінкою в житті Олександра стало знайомство з Тарасом Григоровичем Шевченком. Поет товаришував з братами Лазаревськими - Василем, Михайлом, Федором. У Федора й відбулася зустріч історика зі співцем українського народу. Шевченко подарував йому "Кобзаря" зі своїм автографом. Надалі доля часто зводила Олександра Матвійовича й Тараса Григоровича. Коли ж поет тяжко занедужав, Лазаревський підтримував його, не полишав сам на сам зі своїми думами. По смерті Шевченка брав участь у похованні, супроводжував тіло померлого в Україну.
Останні роки життя вченого позначені активним співробітництвом з часописом «Киевская старина», одним з ініціаторів створення якого він був. О. М. Лазаревський брав діяльну участь в організації у Конотопі історичного архіву і краєзнавчого музею, подарувавши йому багато експонатів. Обирався членом товариства Нестора Літописця.
Понад сто років немає в живих Лазаревського, але вклад у науку відомого історика обезсмертив його ім'я. Нині ходять бульварами, вулицями, провулками Конотопом люди - усміхнені, заклопотані, радісні й у зажурі. Колись тут так само прогулювався або ж поспішав Олександр Матвійович. Про це нагадує назва однієї з центральних вулиць. Вона свідчить - заслужив, у праці досяг пошани й слави.