УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 94 відвідувачів

Теги
автокефалія Доброчинність Ющенко постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі українська християнська культура милосердя церква та політика секти Предстоятелі Помісних Церков краєзнавство іконопис церковна журналістика розкол в Україні Києво-Печерська Лавра Патріарх Алексій II шляхи єднання УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація Вселенський Патріархат педагогіка монастирі та храми України Католицька Церква Церква і медицина Приїзд Патріарха Кирила в Україну конфлікти церква і суспільство Президент Віктор Ющенко Церква і політика Мазепа Священний Синод УПЦ Церква і влада діаспора УГКЦ Голодомор забобони комуністи та Церква вибори молодь






Рейтинг@Mail.ru






20 червня 1929 року помер український меценат Євген Харлампійович Чикаленко



Нам пора для України жить
Іван Франко

Український землевласник, науковець, меценат Євген Чикаленко заповідав любити Україну не тільки до глибини душі, а й... до глибини власної кишені. Яскравий представник землеробської еліти Євген Чикаленко може вважатися революціонером вітчизняного сільського господарства - він винайшов нові методи обробітку землі. Прибутки витрачав, зокрема, на видання українських газет і книг, тому за радянських часів вважався «українським буржуазним націоналістом». «Багато хто з нас любить Україну до глибини всієї душі, й мало хто - до глибини власної кишені», - говорив Євген Харлампійович сучасникам. І він любив, щиро, віддано, до глибини... адже інакше не міг. На його гроші було видано «Русско-украинский словарь» Уманця-Комарова , він допомагав журналу «Киевская Старина», фундуючи нагороду за найкраще написану історію України та сплачуючи гонорари за українські твори красного письменства, організував у Львові фонд імені Мордовця для допомоги українським письменникам, фінансував тижневик РУП «Селянин» у Львові, став головним фундатором «Академічного Дому» у Львові, заохочуючи наддніпрянську молодь їхати на студії до Львова. Але найбільше до поширення національної свідомості спричинився фундацією єдиних українських щоденників на Наддніпрянщині - «Громадська Думка» і «Рада».

Євген Чикаленко був вірним сином своєї землі. Любив її віддано і всім серцем. Його погляди на долю української нації і її історичний шлях вражають своєю гостротою й відвертістю. Роздуми Євгена Харлампійовича на початку ХХ століття актуальні і для нашого часу. Тому, що проходять роки, а люди які покладаються тільки на себе, а не на Бога роблять ті самі помилки. «Я давно (між своїми) кажу, що я не вірю в будущність нашої нації, нації рабів. Народ з такою благодатною землею і кліматом, без натуральних границь, мусить загинути од натиску сусідів. У нього не виробилось самодіяльності, сили опиратися ворогам. В самі найкритичніші моменти в історії він починає внутрішню боротьбу, власне боротьбу особисту, за булаву; се нація, у которої анархізм доведений до абсурду - до абсолютизму. «L'Ukraine c'est moi» («Україна - це я») - се девіз багатьох українських діячів в історії і тепер. У нас перше всього на думці «я», а громадські інтереси тільки декорація! Але в житті я держусь правила: «А ти, Марку, грай!» Будем грать, скільки стане сили, а після нас нехай грають інші, але пісня наша буде та сама». І він «грав»...

Будучи степовим козаком, статним, вродливим, лагіднооким, людиною розважливою і діловою, він багато передумав про долю своєї нації, часом вагався і сумнівався в ній, але ніколи не зраджував. «...Мало таких людей було у нас, може, він єдиний...» Саме так озвався Сергій Єфремов на смерть свого товариша. Дві страшні звістки - арешт сина Івана і смерть сина Петра - зупинили серце Євгена Чикаленка. Він помер у празькій лікарні 20 червня 1929 року. Його заповіт - розвіяти прах над незалежною Україною - має намір неодмінно виконати його онук Євген Іванович Чикаленко.

Декілька років тому Ліга українських меценатів заснувала премію імені Євгена Чикаленка за щедре меценатство та допомогу українській культурі.