УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 55 відвідувачів

Теги
Доброчинність іконопис українська християнська культура діаспора педагогіка Предстоятелі Помісних Церков Києво-Печерська Лавра Католицька Церква Церква і влада Патріарх Алексій II Голодомор шляхи єднання церква та політика Археологія та реставрація комуністи та Церква УГКЦ УПЦ КП краєзнавство вибори Вселенський Патріархат секти Президент Віктор Ющенко розкол в Україні Церква і медицина монастирі та храми України милосердя 1020-річчя Хрещення Русі церковна журналістика забобони конфлікти Ющенко Церква і політика молодь Мазепа Митрополит Володимир (Сабодан) церква і суспільство постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну автокефалія Священний Синод УПЦ






Рейтинг@Mail.ru






20 червня - день пам’яті мученика Феодота Анкірського



Чесна перед Господом смерть преподібних його.
Псалтир

Сьогодні, за церковним календарем, вшановується пам'ять мученика Феодота. Мученик Феодот жив у 2-й половині III століття в місті Анкірі (сьогодні це місто Анкара, розташоване в центральній частині Туреччини, яке є другим за величиною після Стамбула). Хоча у ті далекі часи місто Анкіра було не таким великим, як сьогодні, але воно відігравало значну роль у житті Римської імперії. Завдяки своєму вигідному географічному розташуванню, місто стояло на перетині важливих торгових шляхів, і тому було жвавим політичним та торговим центром. Крім цього, кожного року Анкіра мала за честь приймати у себе Римського імператора, який зі своєю сім'єю рятувався тут від літньої спеки у своїй резиденції. Це було місто в якому мешкали переважно заможні люди. До таких належав і мученик Феодот, який мав свій готель. Втім матеріальний достаток не задовольняв його духовних потреб. Маючи по природі добре серце, готовий прийти на допомогу іншим у їх стражданнях, Феодот щиро прийняв євангельську звістку і став християнином.

Бути християнином в ті часи означало ризикувати фактично усім, аж до власного життя. І лише людина, глибоко переконана у своїй вірі, могла відкрито засвідчити про свою приналежність до нової релігії. Саме таким і був святий Феодот (його ім'я в перекладі з грецької означає Дар Бога).

Тоді на Римському престолі правив імператор Діоклітіан (284-305), що розпочав одне з останніх і самих жорстоких гонінь на християн. В місто Анкіру був призначений відомий своєю жорстокістю правитель Феотекн. Багато християн бігли з міста, залишаючи свої будинки і майно. Феотекн оповістив всіх християн, що вони зобов'язані принести жертву ідолам, у разі ж відмови будуть віддані на муки і смерть. Язичники приводили християн на муки, а майно їх розкрадали.

У країні наступив голод. У ці суворі дні святий Феодот в своєму готелі давав притулок християнам, що лишилися без даху над головою, кормив їх, ховав тих, яких переслідували, з своїх запасів віддавав в розорені церкви все необхідне для здійснення Божественної літургії. Він безстрашно проникав у в'язниці, надаючи допомоги безневинно осудженим, переконуючи бути до кінця вірними Христу-Спасителю. Феодот ховав останки святих мучеників, таємно виносячи їх або викуповуючи за гроші у вартових. Коли в Анкірі християнські церкви були розорені і закриті, Божественну літургію стали звершувати в його готелі. Усвідомлюючи, що йому теж належить мученицький подвиг, святий Феодот передбачив свої страждання.

У той час смерть за Христа прийняли сім святих дів, з яких старша, свята Текуса, була тіткою святого Феодота. Святі діви - Текуса, Фаїна, Клавдія, Матрона, Іулія, Олександра і Єфросія, з юних років присвятили себе Богу, жили в постійних молитвах, пості, стриманості, добрих справах і всі досягли похилого віку. Приведені на суд як християнки святі діви мужньо сповідали перед Феотекном свою віру в Христа і були віддані на катування, але залишилися непохитними. Тоді правитель віддав їх чоловікам на осквернення. Святі діви гаряче молилися, просячи у Бога допомоги. Свята Текуса впала до їх ніг, знявши головне покривало, показала їм свою сиву голову. Останні схаменулися, самі заплакали і пішли геть. Тоді правитель повелів, щоб святі взяли участь в святкуванні "обмивання ідолів", як це звершували язичницькі жриці, але святі діви знову відмовилися. За це вони були засуджені до смерті. Кожній на шию був прив'язаний важкий камінь, і всі сім святих дів були втоплені в озері.

У наступну ніч свята Текуса з'явилася уві сні Феодоту, просячи дістати тіла їх і поховати по-християнськи. Святий Феодот, узявши з собою свого друга Поліхронія і інших християн, попрямував до озера. Було темно, і шлях указувала лампада. Тим часом перед вартою, поставленою язичниками на березі озера, з'явився святий мученик Сосандр. Злякана варта втекла. Вітер відігнав воду на іншу сторону озера. Християни підійшли до тіл святих мучеників і відвезли їх до церкви, де поховали.

Дізнавшись про викрадення тіл святих мучеників, правитель розлютився і наказав хапати без розбору всіх християн і віддавати їх на муки. Був схоплений і Поліхроній. Не витримавши катувань, він вказав на святого Феодота, як винуватця викрадення тіл. Святий Феодот став готуватися до смерті за Христа. Він сам з'явився перед судом. Йому показали різні знаряддя мук і разом з тим обіцяли великі почесті і багатство, якщо він відречеться від Христа. Святий Феодот прославив Господа Ісуса Хріста, сповідав свою віру в Нього. У люті язичники піддали його тривалим катуванням, але сила Божа підтримала святого мученика. Він залишився живий і був відведений в темницю. На наступний ранок правитель знов наказав катувати святого, але незабаром зрозумів, що поколивати його мужність неможливо. Тоді він повелів відсікти йому голову.

Страта звершилася, але буря, що піднялася, перешкодила воїнам спалити тіло мученика, яке християни з почестями захоронили. Згодом на місці його страти була побудована церква.