УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 100 відвідувачів

Теги
розкол в Україні церква і суспільство Приїзд Патріарха Кирила в Україну Католицька Церква церква та політика автокефалія Мазепа Предстоятелі Помісних Церков секти Ющенко постать у Церкві Священний Синод УПЦ 1020-річчя Хрещення Русі Патріарх Алексій II краєзнавство Вселенський Патріархат шляхи єднання Церква і влада Церква і політика УПЦ КП Києво-Печерська Лавра діаспора молодь Голодомор Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ Археологія та реставрація забобони милосердя іконопис педагогіка Церква і медицина монастирі та храми України Президент Віктор Ющенко комуністи та Церква церковна журналістика українська християнська культура конфлікти Доброчинність вибори






Рейтинг@Mail.ru






23 червня 1856 року помер Білецький-Носенко Павло Павлович



Насіння всіх наук ховаються всередині людини, тут приховане їхнє джерело
Григорій Сковорода

Цього дня 1856 року помер Павло Павлович Білецький-Носенко. Це унікальна, ні з ким незрівняна людина. Легше було б собі уявити що не знав і чим не цікавився Павло Павлович, аніж те, що знав, над чим працював та що вивчав. Його цікавило усе, що його оточувало. Він був прекрасним педагогом, який викладав усі предмети, які тоді були в учбових закладах усіх рівнів. Він був чудовим письменником, поетом, байкарем, талановитим філологом-мовознавцем, перекладачем, етнографом і фольклористом, художником, садівником, архітектором, механіком-винахідником. Також він перший в Україні створив найбільш повний словник української мови і граматику.

Павло Павлович Білецький-Носенко народився 1774 року в Прилуках у дворянській родині з старовинного козацько-старшинського роду, відомого на Прилуччині з ХVІІ століття. Йому також судилося стати військовим, задля чого, ще зовсім дитиною був відданий до Петербурзького імператорського Шляхетського сухопутного кадетського корпусу. Після закінчення корпусу Павло Павлович служив у російській армії, у чині поручика приймав участь у походах під командуванням знаменитого полководця Олександра Суворова. Але кар'єра блискучого офіцера його не приваблювала і Павло Павлович у чині капітана у 1798 році пішов у відставку.

Одружившись, Павло Павлович заходився господарювати. У 1801 році він вступає на державну службу підсудком Прилуцького повітового земського суду, але довго витримати беззаконня, яке творилося у тогочасному суді чесна і справедлива людина, якою був Павло Павлович, витримати не змогла і він залишив службу. У цей час він захоплюється педагогікою та ідеєю підготовки учнів на нових передових засадах. Результатом його зусиль став приватний пансіон для дворянських дітей, відкритий Білецьким-Носенком у садибі поміщика Величка під Прилуками. Згодом, після того як Павло Павлович облаштував свій маєток, туди був переведений і пансіон, який проіснував більше 30 років. У пансіоні діти вивчали російську мову і літературу, латину, французьку та німецьку мови, арифметику, геометрію, географію, риторику, поетику, міфологію, історію, фізику, історію мистецтв, малювання. Абсолютно всі предмети власник пансіону викладав сам. Випускниками пансіону були: відомий український історик Микола Маркевич, меценат і садівник Іван Скоропадський, державний діяч Платон Закревський та багато інших видатних людей того часу.
У 1810 році Павло Павлович був призначений наглядачем прилуцького повітового училища. Як зазначав місцевий історик: «...не було того року на протязі всієї його багаторічної служби, щоб він не пожертвував на нього (училище) від 300 до 400 рублів». Його трудами в училищі була створена чудова бібліотека та фізичний кабінет.

Крім педагогічної діяльності, Павло Павлович писав байки, казки, вірші, поеми, повісті, романи, писав і розсилав до часописів цікаві лінгвістичні, етнографічні, археологічні, літературні, природознавчі, сільськогосподарські, медичні праці.

Серед цих праць найбільшу цінність для його земляків становлять неопубліковані статті на місцеву тематику: «Краткое обозрение о начале народного просвещения в России вообще и о начале училищ в г.Прилуки и Прилуцком повете» та «О земледелии в Прилуцком повете». Протягом 1838-1841 років він надрукував на сторінках газети «Полтавские губернские ведомости» чимало цікавих матеріалів, серед яких були: «Статистическое описание города Прилуки», «Биография. Полковник прилуцкий Иван Иеремеевич Нос», «Историческое предание о Иване Золотаренко».
Найвидатнішою працею Павла Білецького-Носенка є укладений ним у 1838-1843 роках словник української мови, який був найбільш повним українським словником аж до появи «Словаря української мови» Б.Грінченка у 1909 році.

Його перу належать також історичний роман «Зиновий Богдан Хмельницький» російською мовою, велика поема «Горпинида, чи вхопленая Прозерпина», елегійні поезії, гуморески, романтичні балади, новели.
Він був людиною глибоко релігійною, відвертою, поважав чесність і порядність. Прості люди завжди зверталися до нього за допомогою і він нікого не лишав поза увагою.

23 червня 1856 року Павло Павлович Білецький-Носенко помер у своєму домі на Лапинцях. Як і заповідав, він був похований у своєму саду поряд з дружиною, донькою та двома синами. На жаль, не збереглися ні його садиба, ні прекрасний плодовий сад, ні могили цієї знаменитої родини.