УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 55 відвідувачів

Теги
Києво-Печерська Лавра Мазепа Президент Віктор Ющенко краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика Священний Синод УПЦ Голодомор шляхи єднання Церква і медицина Предстоятелі Помісних Церков Церква і влада розкол в Україні секти діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) вибори УГКЦ Вселенський Патріархат українська християнська культура милосердя монастирі та храми України іконопис церква та політика церковна журналістика автокефалія педагогіка конфлікти забобони УПЦ КП Ющенко Католицька Церква Археологія та реставрація постать у Церкві комуністи та Церква Доброчинність Патріарх Алексій II






Рейтинг@Mail.ru






26 червня – день пам'яті святої мучениці Акилини



Хто не бачить сонця, буде жити, адже ж сліпий живе, знаючи про сонце з розмов, а душі, позбавлені світла богопізнання, мертві, хоча й вважають себе живими.
Святитель Іоанн Златоуст

Хто твердо ступає шляхом свого Спасителя, віддає Йому своє життя, творить діла у славу Божу, того Всевишній приймає до Царства Небесного. Свята мучениця Акилина відчинила перед собою браму до Небесної обителі своїми подвигами і ревним сповіданням віри в Господа.

Дівчина на ім'я Акилина жила в часи імператора Діоклетіана (284 - 305). Батьки виховували її на християнських заповідях. Їхні слова падали на благодатний ґрунт і проростали в душі дитини. Тож коли Акилині виповнилося дванадцять, вона почала переконувати своїх однолітків-язичників звернутися до Христа.

Не пройшли для юнки її старання непоміченими. Один із слуг царського намісника Волусіана дізнався, що Акилина відвертає людей від язичницьких богів, богів їхніх батьків, і доповів про це. Дівчину схопили й привели до намісника. Волусіан намагався вплинути на неї ласкою, переконати, та марно - свята твердо стояла на своєму, ні на крок не відійшла від істини Христової.

Акилину, юну беззахисну дівчину, ще зовсім дитину, віддали на муки. Її били, з неї знущалися, а вона ніби ставала все сильнішою. Вірила: Господь незримо з нею, і чим більше вона страждає, тим більше Він дає їй сил і терпіння.

Кати з тієї люті вирішили просвердлити мучениці голову. Дівчина впала як мертва. Усе - язичники перемогли. Де ж той Господь, про якого розповідала Акилина, якого так і не зрадила? Де? Чому, якщо він є, не явився і не вирвав дівчину з їхніх рук? Перемога! Та вночі святій діві явився ангел, торкнувся її і сказав: «Вставай і будь здоровою. Іди й викрий Волусіана, бо і він сам, і наміри його нікчемні перед Богом».

Побачивши Акилину, замучену на його ж очах, правитель затремтів від жаху. Він покликав слуг і велів стерегти чудом воскреслу дівчину до ранку. А коли зійшло сонце, виніс їй смертний вирок.

Коли святу вели на страту, вона молилася Господові й дякувала Йому за те, що змогла постраждати за Його Святе Ім'я. У відповідь Акилина почула голос, який звав її на Небо, і віддала свій дух Богу. Кат відтяв голову мучениці, коли вона вже відійшла до Всевишнього.

Християни з честю погребли тіло святої Акилини. Пізніше її мощі були перенесені до Константинополя і покладені у зведеному на її честь храмі.