УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 55 відвідувачів

Теги
Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ краєзнавство розкол в Україні монастирі та храми України українська християнська культура церква і суспільство Митрополит Володимир (Сабодан) УПЦ КП церковна журналістика Голодомор Доброчинність Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори забобони УГКЦ конфлікти молодь автокефалія секти Церква і влада Києво-Печерська Лавра Мазепа церква та політика комуністи та Церква діаспора іконопис постать у Церкві Предстоятелі Помісних Церков Церква і політика Ющенко милосердя Вселенський Патріархат шляхи єднання Президент Віктор Ющенко Церква і медицина Католицька Церква педагогіка Патріарх Алексій II 1020-річчя Хрещення Русі






Рейтинг@Mail.ru






26 червня – день пам'яті святої мучениці Акилини



Хто не бачить сонця, буде жити, адже ж сліпий живе, знаючи про сонце з розмов, а душі, позбавлені світла богопізнання, мертві, хоча й вважають себе живими.
Святитель Іоанн Златоуст

Хто твердо ступає шляхом свого Спасителя, віддає Йому своє життя, творить діла у славу Божу, того Всевишній приймає до Царства Небесного. Свята мучениця Акилина відчинила перед собою браму до Небесної обителі своїми подвигами і ревним сповіданням віри в Господа.

Дівчина на ім'я Акилина жила в часи імператора Діоклетіана (284 - 305). Батьки виховували її на християнських заповідях. Їхні слова падали на благодатний ґрунт і проростали в душі дитини. Тож коли Акилині виповнилося дванадцять, вона почала переконувати своїх однолітків-язичників звернутися до Христа.

Не пройшли для юнки її старання непоміченими. Один із слуг царського намісника Волусіана дізнався, що Акилина відвертає людей від язичницьких богів, богів їхніх батьків, і доповів про це. Дівчину схопили й привели до намісника. Волусіан намагався вплинути на неї ласкою, переконати, та марно - свята твердо стояла на своєму, ні на крок не відійшла від істини Христової.

Акилину, юну беззахисну дівчину, ще зовсім дитину, віддали на муки. Її били, з неї знущалися, а вона ніби ставала все сильнішою. Вірила: Господь незримо з нею, і чим більше вона страждає, тим більше Він дає їй сил і терпіння.

Кати з тієї люті вирішили просвердлити мучениці голову. Дівчина впала як мертва. Усе - язичники перемогли. Де ж той Господь, про якого розповідала Акилина, якого так і не зрадила? Де? Чому, якщо він є, не явився і не вирвав дівчину з їхніх рук? Перемога! Та вночі святій діві явився ангел, торкнувся її і сказав: «Вставай і будь здоровою. Іди й викрий Волусіана, бо і він сам, і наміри його нікчемні перед Богом».

Побачивши Акилину, замучену на його ж очах, правитель затремтів від жаху. Він покликав слуг і велів стерегти чудом воскреслу дівчину до ранку. А коли зійшло сонце, виніс їй смертний вирок.

Коли святу вели на страту, вона молилася Господові й дякувала Йому за те, що змогла постраждати за Його Святе Ім'я. У відповідь Акилина почула голос, який звав її на Небо, і віддала свій дух Богу. Кат відтяв голову мучениці, коли вона вже відійшла до Всевишнього.

Християни з честю погребли тіло святої Акилини. Пізніше її мощі були перенесені до Константинополя і покладені у зведеному на її честь храмі.