УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 48 відвідувачів

Теги
Мазепа іконопис 1020-річчя Хрещення Русі Священний Синод УПЦ автокефалія церковна журналістика Патріарх Алексій II церква і суспільство діаспора милосердя Митрополит Володимир (Сабодан) конфлікти Президент Віктор Ющенко Церква і політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори Археологія та реставрація Церква і влада Києво-Печерська Лавра Голодомор УПЦ КП Церква і медицина секти краєзнавство розкол в Україні шляхи єднання українська християнська культура Вселенський Патріархат Ющенко Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков монастирі та храми України постать у Церкві молодь педагогіка забобони церква та політика комуністи та Церква Доброчинність УГКЦ






Рейтинг@Mail.ru






28 червня 1911 року помер український письменник Архип Тесленко



Людина, яка сама нічого не знає, не має про що й розповісти людям.
Борис Горбатов

1911 року газета «Полтавская речь» писала: «Стає боляче й образливо, коли подумаєш, що цієї рідкісної людини, цього талановитого письменника уже немає в живих». Це про Архипа Тесленка. Він помер у ніч з 27 на 28 червня. Похований у рідному селі Харківцях, яке так безмежно любив, про яке писав: «Так тут гарно... Так таємно...»

Творчість письменника, невелика за обсягом, та значна за реалістичною суттю, визріла на основі власних гірких переживань і спостережень за народним життям. Усе, що зміг написати Тесленко протягом короткого життя, може скласти один том. Художня проза, дві п'єси, етнографічні нариси, дописи до газет, листи, ранні вірші.

Перші спроби пера письменника приходяться на час навчання в Харковецькій церковно-учительській школі. Але не знайшлося людини, яка б підтримала його починання. Відтоді (а це - 1898 рік) юнака беруть у свої клешні поневіряння: то він переписує папери в Лохвицькому волосному правлінні, то писарює в нотаріуса (про це - в оповіданні «Що б з мене було»), то шукає щастя за межами Полтавщини й ні з чим повертається додому.

1903 року в Лохвиці відбулася зустріч з Кропивницьким, яка заохотила письменника до збору народної творчості. Він записує в рідному селі колядки, щедрівки, веснянки, весільні пісні.

У період поневірянь у Києві Архип Юхимович знайомиться з родиною Бориса Грінченка й отримує моральну та матеріальну підтримку. 1906 року за допомогою відомого українського письменника з'являються оповідання «У схимника», «За пашпортом», «Любов до ближнього», «Хуторяночка» та інші.

Найпліднішим періодом творчості майстра слова й людської правди були останні роки життя. У київських часописах друкуються статті «Тюрма», «Грабіж», оповідання «Немає матусі», «Поганяй до ями», нарешті повість «Страчене життя».

Людина лагідна, поетично чутлива, Архип Юхимович знайшов собі місце в українській літературі і як оспіваний герой, вималюваний образ. Тесленкові присвячено багато віршів, оповідань, повістей. Про нього писали Варвара Чередниченко («Останній лист»), А. Шиян («Ще треті півні не співали»), О. Коломієць («Втрачене життя»)...

Останні місяці свого короткого життя Архип Тесленко провів у Харківцях. Танув, мов свічка. «Болить те й те потроху: бік, поперек», - скаржився Марії Грінченко. Та не було у словах відчаю. Влучно написав Борис Грінченко:
Моє діло не вмре серед їх...
...Не сором ці стомлені руки
І це серце, зотлілеє з муки,
Положити в дубовій труні.
Ці рядки викарбувано на гранітному надгробку, встановленому на могилі Архипа Юхимовича Тесленка за рік після його смерті.