УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 249 відвідувачів

Теги
Приїзд Патріарха Кирила в Україну Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ Києво-Печерська Лавра церковна журналістика Католицька Церква Церква і влада іконопис церква та політика молодь Предстоятелі Помісних Церков розкол в Україні Голодомор педагогіка Церква і медицина УГКЦ Ющенко милосердя забобони секти конфлікти Вселенський Патріархат вибори діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II Археологія та реставрація українська християнська культура автокефалія Церква і політика шляхи єднання церква і суспільство УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква краєзнавство Мазепа монастирі та храми України постать у Церкві Доброчинність






Рейтинг@Mail.ru






30 червня – день пам'яті святих мучеників Мануїла, Савела та Ісмаїла



Якщо ми хочемо легко перетерпіти всяку скорботу й спокусу, нехай буде для нас бажана, нехай завжди стоїть перед нашими очима смерть за Христа.
Преподобний Макарій Єгипетський

Святі мученики Мануїл, Савел та Ісмаїл були рідними братами й походили із знатного роду. У їхній родині вживалося перське невір'я та благочестиве християнство. Батько тримався язичництва, а мати плекала віру в Єдиного Бога Іісуса Христа. І сини з материнським молоком увібрали в себе любов до Творця неба і землі, сподівання на Його милість і терпіння у пізнанні істин Господніх.

Змужнівши, брати пішли на військову службу. Скоро їхні здібності були визнані - вони, як посли перського царя Аламундара, поїхали укладати мирний договір з імператором Юліаном Відступником (361 - 363).

Юліан спершу прийняв послів з честю й усіляко виявляв свою милість. Та згодом вилив на них увесь свій гнів. Причиною цьому стала віра перських гостей, а поштовхом - святкування на честь язичницьких богів. Брати не приховували своєї неприязні до дійства, поклоніння ідолам, вони перед усіма сповідали свого Господа. Лють, як невпинна лавина, переповнила імператора, немов повновода річка, вийшла з берегів. Тож правитель, незважаючи на закони гостинності, віддав братів на страшні муки, після яких скарав на смерть.

Не було страху, зневіри в душах молодих християн. Вони ще ревніше молилися й вихваляли Господа: «Хто бог великий, як Бог [наш]?! (Пс. 76, 14) Ми ж - люди Його і творіння рук Його і будемо завжди звертатися до Нього... Із любові до Тебе, о найсолодший Іісусе, вони [муки] приємні нам». А на закиди імператора відповідали: «...Воістину той безумний, хто замість Бога вшановує мертву річ; має мудрість же той, хто служить Богу живому».

Коли святі молилися, перед ними явився ангел Господній. Він дарував стражденним таку втіху, що вони немов і не відчували більше болю від ран своїх.

Тіла мучеників Юліан наказав спалити. Тілько-но воїни хотіли виконати волю свого правителя, як земля затряслася, розверзнулася й поглинула святих братів. Через два дні після щирої молитви християн земля віддала тіла праведників, які розливали пахощі. Багато язичників, свідків цього чуда, запалали вірою в Христа і прийняли святе Хрещення.

Тіла святих мучеників - Мануїла, Савела й Ісмаїла - погребли з честю. Страстотерпці прийшли на заклик Господа й отримали вінець слави, бо стійкими були в подигу своєму.