УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 80 відвідувачів

Теги
розкол в Україні Вселенський Патріархат УПЦ КП забобони українська християнська культура церква і суспільство Президент Віктор Ющенко Голодомор Мазепа Предстоятелі Помісних Церков Києво-Печерська Лавра Церква і політика Церква і медицина Приїзд Патріарха Кирила в Україну Доброчинність комуністи та Церква діаспора Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ молодь краєзнавство секти педагогіка конфлікти УГКЦ Церква і влада Католицька Церква вибори іконопис Патріарх Алексій II Ющенко милосердя автокефалія церковна журналістика шляхи єднання Митрополит Володимир (Сабодан) постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі церква та політика монастирі та храми України






Рейтинг@Mail.ru






1 липня 1966 року померла Королева Наталена Андріанівна



Література кожного народу - це найкраще дзеркало його життя
Іван Франко

Останнім часом зріс інтерес до історичного минулого, в літературу повертаються імена письменників, які з різних причин жили й працювали поза межами України. Наталена Королева не належить до української еміграції. Не українка за походженням і освітою, вона прийшла в українську літературу. Сталося так, що доля зв'язала її з українським письменником Василем Королівом-Старим, який схилив талановиту письменницю до української літератури. І вона все життя була вдячна чоловікові за те, що вивів її «з інших далеких шляхів на шлях українського письменства».

В Україні донині не видано жодного твору Н. Королеви, а випущені в 30-х роках у Львові її книжки стали справжньою бібліографічною рідкістю, їх лічені примірники в наукових бібліотеках закриті для широкого читача. В останній рік життя письменниці у Пряшеві побачили світ дві її повісті. Проте вони майже не дійшли до України. Видання не було навіть прорецензоване, і самобутня творчість Н. Королеви після її смерті понад двадцять років залишалася забутою.
Життя письменниці комусь може нагадати фантастично-пригодницьку казку, але насправді воно було тяжким і тривожним.

Народилася Наталена у Північній Іспанії. Її мати померла при пологах. Батько займався археологією і жив переважно у Франції. Відразу після народження Наталену взяла до себе бабуся, родовий маєток якої знаходився у с. Великі Борки на Волині. Після смерті бабусі дівчинку віддали у монастир, де вона пробула майже дванадцять років. Тим часом батько одружився вдруге та оселився в Києві. Мачуха забажала, щоб її падчерка продовжувала навчання тут. І восени 1904 року сімнадцятирічна Наталена приїздить до Києва і вступила до київського Інституту шляхетних дівчат, який закінчила через два роки.

Мачуха готували для Наталени вторований шлях для дівчат її стану - вигідне одруження і спокійне існування. Але дівчина й чути не хотіла про це, і поїхала здобувати вищу освіту. Спочатку вчилася в Петербурзі, закінчила тут археологічний інститут, одержала ступінь доктора археології за праці з литовської старовини. Потім зайнялася єгиптологією і водночас вчилася в Петербурзькій мистецькій академії, після закінчення якої одержала диплом «вільного художника». Мала свої художні виставки в Петербурзі й Варшаві.

Контакти з батьком і мачухою не налагоджувались, Тоді Наталена йде на нечуваний у шляхетському роду вчинок - вступає до французького Михайлівського театру в Петербурзі, а згодом укладає контракт з паризьким «Theatre Gymnase», що гастролював тоді в столиці. Незважаючи на успіх на сцені, театральна кар'єра Наталени не вдалася через слабке здоров'я.
Перша світова війна застає Н. Королеву в Києві. Не маючи змоги виїхати, вона стає сестрою милосердя в російській армії. Майже три роки пробувши на війні, вона одержала солдатський хрест «За храбрость».

Після смерті батька й мачухи Наталена дісталась до Праги, де почала працювати в системі народного шкільництва. У Празі вона зустрілася з Василем Королівом-Старим, якого знала ще з Києва як письменника, культурно-громадського діяча і видавця. Вони одружилися, придбали скромний будиночок на околиці містечка Мельнік біля Праги. Тут вони і жили. Та після чергового допиту в гестапо у 1941 році помер її чоловік. Наталена ж все подальше життя присвятила літературній праці.

Приїхавши з Києва до Праги, вона на замовлення міністерства освіти уклала невеличкий шкільний чесько-український словник, пізніше - великий французько-український словник, який залишився недрукованим. Писати художні твори українською мовою письменниця почала з 1919 року за порадою В. Короліва-Старого. Перше оповідання українською мовою «Гріх (З пам'ятної книжки)» було надруковано у віденському українському тижневику «Воля» у січня 1921 року. З того часу понад двадцять років усі західноукраїнські, буковинські, закарпатські українські журнали, а також журнали, що виходили в Чехословаччині, друкували її твори. Вона не відмовляла жодній редакції, тому її ім'я зустрічаємо в досить строкатому списку української періодики. У середині 30-х - на початку 40-х років виходять книжки Н. Королевої, що принесли їй широке визнання и популярність: збірка легенд «Во дні они», повісті «1313», «Без коріння», «Предок», «Сон тіні», «Легенди старокиївські», збірка оповідань «Інакший світ».

Як вчений-археолог, ерудит, людина новітньої європейської культури, пишучи твори на світові теми, Н. Королева зовсім не переслідувала пізнавальні і популяризаторські цілі. В центрі її уваги - людина, її духовний світ. Героїв її об'єднує жадоба знань, пошук істини, утвердження високих ідеалів загального добра, братерства і любові. За зовнішньою оболонкою світових тем творів Н. Королевої бачимо те, основне, що є наслідком болісних шукань письменниці, виявом її високого благородства, чистоти і шляхетності.

Останні роки життя письменниця жила самотньо, всіма забута, заробляла на прожиття приватними уроками французької та іспанської мов. Її намагання встановити контакти з київськими видавництвами та Інститутом літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР успіху не мали. Їй судилося ще побачити віддруковані аркуші своєї книги «Сон тіні. 1313». Та 1 липня 1966 року письменниця померла.