УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 58 відвідувачів

Теги
шляхи єднання Священний Синод УПЦ Археологія та реставрація Голодомор молодь УГКЦ Києво-Печерська Лавра секти Церква і медицина церковна журналістика вибори Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II педагогіка милосердя Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа монастирі та храми України конфлікти Президент Віктор Ющенко Ющенко забобони Вселенський Патріархат автокефалія УПЦ КП діаспора Доброчинність церква та політика Церква і політика Церква і влада церква і суспільство комуністи та Церква краєзнавство розкол в Україні іконопис Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков 1020-річчя Хрещення Русі постать у Церкві українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






2 липня 1895 року помер видатний історик та громадський діяч Михайло Петрович Драгоманов



Чи може бути пастирем і вчителем той, котрий сам ніколи не вчився?
Мелетій Смотрицький

Михайло Драгоманов - учений з європейським авторитетом, який залишив помітний слід у суспільно-політичному та науковому житті своєї країни, та й не тільки. Він був яскравим представником українства, творив імідж України за кордоном.

Михайло Петрович Драгоманов походить з роду козацької старшини. Допитливий хлопчик спочатку досить успішно опанував курс повітового училища у рідному Гадячі, затим навчався у Полтавській гімназії. У 1859 році юнак з Полтави вступає на історико-філологічний факультет Київського університету. Михайло Драгоманов у своїх автобіографічних нотатках згадує, що після вступу до університету він бере участь у заснуванні українського гуртка. Цей гурток піклувався про розвиток української мови та літератури.

1863 рік. Після закінчення університету здібного юнака залишають на кафедрі загальної історії. Попереду стелився шлях наукової діяльності. Викладачі відзначали самобутність праць молодого вченого. Вони були присвячені історії Римської держави.

29-річний Михайло Драгоманов - приват-доцент Київського університету. Яка ж то радість для родини, для коханої, для друзів і побратимів. Наукове відрядження за кордон. Воно тривало три роки. Київський науковець відвідав найзначніші економічні та наукові центри Австро-Угорщини, Німеччини, Італії. Двічі побував у Галичині. І скрізь - знайомства. Драгоманов пильно вдивлявся у європейське життя, аналізував. Спілкування не ускладнювалося мовними бар'єрами. Молодий учений добре володів кількома європейськими мовами.

По поверненні на батьківщину Драгоманов пірнає у вир громадсько-політичного життя Києва, фактично очолює радикальне крило патріотичного об'єднання «Громада». Разом з професором університету Володимиром Антоновичем Михайло Драгоманов узявся за складання збірників політичних пісень. Перші два томи побачили світ у 1874 - 1875 роках. Вони мали назву «Исторические песни малорусского народа с примечаниями Вл. Антоновича и М. Драгоманова». До першого тому входили пісні часів княжих - X - XV століть, пісні часів козацьких - XV - XVI століть. До другого тому входили козацькі пісні XVII століття - часів Хмельниччини. Російська академія наук оцінила цю працю Уваровською премією. На це видання схвально відгукнулися вітчизняні та західноєвропейські рецензенти. Відтоді Михайла Драгоманова визнано видатним ученим-фольклористом. Пізніше, уже в Женеві, він видав «Політичні пісні українського народу XVIII-XIX століть».

1875 року склалися несприятливі для Михайла Петровича обставини. Він змушений був залишити університет. Не маючи можливості влаштуватися на роботу за фахом у Наддніпрянщині, молодий вчений з болем у серці вирішує виїхати за кордон.

Михайло Драгоманов полишає рідну Наддніпрянщину і, як виявилося, назавжди. Деякий час він перебуває у закордонному на той час Львові. Згодом виїздить до Відня. Та у Відні соціаліст європейської школи, як Драгоманов назве себе пізніше, не прижився. Оселившись у Женеві, учений засновує Вільну українську друкарню, де видає збірники «Громада». Йому допомагають Ф. Вовк та С. Подолинський. Невдовзі це видання за підтримки Михайла Павлика, Подолинського було перетворено на журнал під тією ж назвою (1881 - 1882 рр.). Тоді ж Михайло Драгоманов публікує твори Т. Шевченка, О. Герцена, Панаса Мирного.

У 80-ті роки над Драгомановим нависла темна хмара прикрих неприємностей. Серед них особливо допікала матеріальна скрута. Перестали надходити кошти з України. Видавнича діяльність М. Драгоманова занепала. У житті й діяльності вченого та громадського діяча відкривається нова сторінка. Драгоманова запрошують до Софії, до викладацького складу першого в Болгарії університету. Ученого призначили ординарним професором історико-філологічного відділення.

Присутність у Софії такого відомого в Європі історика й політичного діяча викликала інтерес болгарської інтелігенції до української літератури. Завдяки Драгоманову місцевій культурній громадськості стали відомі Сковорода, Старицький, Воробкевич, Нечуй-Левицький, Костомаров, Павлик, Олена Пчілка та інші українські літератори. Очевидно, через Драгоманова в Болгарії вперше поширилася українська музична культура. Завдяки багатогранній діяльності Михайла Драгоманова в Софії значно пожвавилися й українсько-болгарські культурні зв'язки.

За спогадами сучасників, лекції українського вченого викликали справжнє захоплення у студентів. Він завше вимагав від аудиторії самостійних висновків, вражав присутніх величезною кількістю фактів. Його виступи відзначалися стрункою логікою і доказами. Останню лекцію він прочитав у день смерті - 20 червня 1895 року. Газета " Млада България", повідомляючи про кончину вченого, писала: "... навколо нього згуртувалися наші молоді професорські сили і завдяки його досвіду та здібностям наша Вища школа просувалася вперед... Безцінним є той інтелектуальний та моральний вплив, який він мав на наше молоде студентство".

Чимало сил віддав український учений розвиткові молодої болгарської науки. Його визнали й оцінили на чужині. А от в ріднім краї лише з часом почали згадувати дати, пов'язані з прізвищем Драгоманов.