УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 102 відвідувачів

Теги
краєзнавство Доброчинність Голодомор Церква і політика Мазепа Церква і медицина Патріарх Алексій II педагогіка Археологія та реставрація Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ церква і суспільство вибори Католицька Церква молодь Президент Віктор Ющенко Церква і влада Києво-Печерська Лавра розкол в Україні конфлікти УПЦ КП постать у Церкві милосердя Приїзд Патріарха Кирила в Україну 1020-річчя Хрещення Русі шляхи єднання Предстоятелі Помісних Церков церква та політика діаспора іконопис Священний Синод УПЦ секти церковна журналістика українська християнська культура забобони Вселенський Патріархат комуністи та Церква автокефалія монастирі та храми України






Рейтинг@Mail.ru






4 липня 1891 року народився український письменник Петро Панч



Щирість і простота - цінні якості таланту
Костянтин Станіславський

Справжнє прізвище письменника - Панченко. Та коли на сторінках періодичних видань почали з'являтися його перші нариси, оповідання, фейлетони, «житні етюди», підписані вони були «Максим Отава». Під матеріалами ж, що Петро Панченко після повернення з фронтів Першої світової подавав до газети свого рідного містечка Валки («Незаможник»), що на Харківщині, він підписався «П. Пан». Та редактор уникнув такого сміливого та дещо негативно забарвленого на той час прізвища й своєю рукою додав одну літеру. Петро Панченко став Панчем. Чи змінило це щось в письменницькій долі поки ще літератора-початківця? Хто зна. Але до нових імен на літературному обрії додалося Петро Панч.

До Харкова Петро Йосипович приїхав уже з багажем - з ледь набубнявілими та уже втіленими творчими задумами. Одна за одною виходять його книжки «Там, де верби над ставом», «Гнізда старі» (1923), «Поза життям» (1924), «Солом'яний дим» (1925), «Мишачі нори» (1926), збірка повістей "Голубі ешелони" (1928) тощо.

У цей час Панч належав до літературних угруповань "Плуг", ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Перші роки Великої Вітчизняної війни майбутній відомий письменник провів в Уфі, решту - у Москві на посаді головного редактора літературного відділу радіостанції "Радянська Україна". Тоді ж Петра Панча було обрано членом Всеслов'янського комітету, у якому він працював до закінчення війни. З 1949 по 1953 рік письменник був головою правління Харківської організації Спілки письменників, а в 1966 - 1969 роках - секретарем правління Спілки письменників України.

Робота у творчих спілках, літературних об´єднаннях не заважала реалізації себе як майстра змалювання правдивих картин життя. Мистецький доробок письменника цих років - книги оповідань "Рідна земля", "Гнів матері", книги фейлетонів "Зозуля", "Кортить курці просо". 1935 року вийшов перший роман Панча під назвою «Облога ночі». 1954-го - один з кращих творів української прози - роман "Гомоніла Україна".

«Повістю минулих літ» Петра Панча став роман «На калиновім мості». Цей твір відзначений Шевченківською премією. Він є своєрідним сплавом автобіографічного, документального та художнього матеріалу. Кращі розповіді з нього про дитинство письменника люблять читати діти (особливо "Три копійки").

Творчість для хлоп´ят та дівчаток - окрема сторінка в доробку письменника. Ще 1922 року він написав невеличкий етюд "Свистуни", а в 1924 році в журналі "Червоні квіти" з'явилося оповідання "Портрет". У 30-х роках Петро Панч "розробляє" теми для дітей і про дітей "Малий партизан", "Будемо літати", "Син Таращанського полку", а також "Гиля, гуси", "Вовчий хвіст".

Невтомно трудився, писав, підтримував літературний розвій у лавах Спілки письменників. І от якось озирнувся назад. Багато пройдено, є про що розповісти-повідати. Та й роки прискорюють ходу, ніби відчувають, що скоро у вирій. Треба спішно братися за перо. Збірка статей та етюдів-спогадів «Відлітають журавлі» стала останньою. Нею письменник попрощався зі своїм читачем. 1973-й поставив крапку у творчості Петра Панча.