УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 57 відвідувачів

Теги
Києво-Печерська Лавра педагогіка іконопис Вселенський Патріархат діаспора молодь шляхи єднання Церква і медицина церковна журналістика розкол в Україні Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко українська християнська культура автокефалія Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков Доброчинність Церква і влада Археологія та реставрація Мазепа УГКЦ Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II постать у Церкві Церква і політика милосердя церква та політика краєзнавство Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори секти УПЦ КП Голодомор 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква Ющенко монастирі та храми України церква і суспільство конфлікти забобони






Рейтинг@Mail.ru






4 липня – день пам’яті святого мученика царя Арчила II



Святі, палаючи любов'ю до Господа і підносячи священні пісні, навіть не відчували скорботи, а цілковито віддавались молитві
Святитель Іоанн Златоуст

Владика життя і смерті Христос прикрасив паству Свою багатьма мучениками і ангелоподібними отцями. Серед них були й іверські царі, які поклали душу свою за Православ'я та за вірний свій народ. У числі багатьох вінценосців, потерпілих за Христа, був і мученик цар Арчил.

У царювання Арчила II Грузія зазнала спустошливого вторгнення Мурвана-Кру (Глухого). Грузинський народ дав таке прізвисько загарбнику через його надзвичайну жорстокість. Становище грузинів було скрутним, тож цар разом із своїм братом Миром, правителем Західної Грузії, зі слізьми на очах просив заступництва у Пресвятої Богородиці. І Вона явила свою милість, звернувшись до Арчила: «Встань і борися з невірними, бо ангели Божі будуть вашими провідниками і Бог буде з вами!»

Сподіваючись на Господа і захист Пресвятої Богородиці, Мир і Арчил на чолі нечисленного війська напали на ворожий табір. Бій закінчився перемогою грузинів.

Дванадцять років царював Арчил в Кутаїсі та всіляко намагався відновити порушену єдність Грузії. Звільнивши Картлі, він узявся за приєднання Кахеті, Мтіанеті, Егрісі, Абхазії і Самцхе-Джавахеті. Фактично володіння арабів обмежувалися околицями Тбілісі та Мцхета.

Поруйнована Мурваном країна ще не загоїла рани, коли нова хвиля арабських загарбників під проводом Чичум Асима накотилася на Картлі, спустошила цю частину Грузії й покотила до Кахеті. У гірської країни не було вже ніяких сил протистояти ворогу. І Боголюбивий цар Арчил вирушив до Чичум Асима для перемир'я.

Чичум Асим з почестями зустрів царя Арчила і лестощами почав його спокушати та вмовляти прийняти іслам. Та не мали його слова сили над відданим слугою Божим. Ні за що цар грузинський не перейде в іншу віру, не зречеться віри істинної. Тоді Чичум розгнівався й наказав кинути свого гостя до в'язниці. Але ні тортури, ні вмовляння, ні обіцянки не могли зробити благовірного царя Арчила віровідступником.

Святий цар Арчил був усічений мечем. Тіло його таємно вивезли грузини-християни і поховали в Кахетії, в Ноткорській церкві, яку побудував сам благовірний цар.