УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 156 відвідувачів

Теги
Ющенко комуністи та Церква Священний Синод УПЦ Предстоятелі Помісних Церков монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра діаспора Вселенський Патріархат постать у Церкві Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа краєзнавство Археологія та реставрація Доброчинність церковна журналістика церква і суспільство церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну УГКЦ милосердя секти Патріарх Алексій II УПЦ КП вибори Голодомор розкол в Україні Президент Віктор Ющенко Церква і політика Католицька Церква конфлікти українська християнська культура молодь шляхи єднання іконопис 1020-річчя Хрещення Русі автокефалія Церква і влада забобони Церква і медицина педагогіка






Рейтинг@Mail.ru






6 липня – святкування Володимирської (Вишгородської) ікони Богородиці



Яко зарю солнечную восприимши, Владычице, чудотворную Твою икону,
к нейже ныне мы притекающе и молящеся
.
З тропаря чудотворній іконі Богородиці Володимирська

Пречиста Діва споконвіку вважалася покровителькою земель Руських. Із найдавніших часів християнської доби Її образ згадується як найславніший, найшанованіший. Володимирська ікона Божої Матері вважається найстаршою сестрою серед Богородичних ікон на Русі.

Дивовижна історія цієї ікони бере свій початок із Константинополя, столиці Візантійської імперії часів її розквіту. Маючи дружні відносини з різними країнами та містами, імператори Візантії, для запровадження християнської релігії, посилають до інших земель грецьких митрополитів, єпископів, архітекторів, художників та ремісників.

У Києві візантійські майстри засновують майстерні, з допомогою місцевих учнів прикрашають мозаїчними зображеннями та фресковим розписом кілька київських храмів. Та поряд із мозаїкою та фрескою у Київській державі швидко поширюється іконопис. Перша монументальна споруда Київської Русі - Десятинна церква - була прикрашена фресками та іконами, привезеними з Візантії. Однак київські майстри блискавично створили власну систему художніх цінностей. У XII-XIII ст. Київ був центром іконопису Київської Русі.

Ікон ХІ - початку XII століття збереглося вкрай мало. Іконі Вишгородської Богородиці в цьому сенсі пощастило. Ставши головною святинею Київської держави, вона дійшла до наших часів, хоча і втратила свій первісний вигляд.

Церковна традиція відносить появу цієї ікони до І століття, вважаючи її автором апостола Луку. Серед тих, хто наважився відтворити образ Божої Матері - Діви Марії, він був єдиним свідком її земної подоби. Тому всі богородичні ікони - це відтворення образу Богородиці, вперше засвідченого Лукою. «Список» такої ікони 1136 року було привезено з Константинополя і подаровано Києву. Київський князь Юрій Долгорукий помістив її у Вишгороді, спорудивши для неї спеціальний храм. Звідти й назва ікони. Вишгород був на той час улюбленим місцем перебування київських князів, а свого часу - також вотчиною княгині Ольги. Тож тут образ перебував у безпеці. До того ж Вишгород був загальнодержавним центром паломництва після того, як у місті були поховані перші київські святі - князі Борис і Гліб.

Але у Вишгороді ікона затрималась ненадовго. Не вщухали чвари між князями за київський престол. Містом володіли упродовж року інколи кілька князів, і кожен з них претендував на верховенство в династії Рюриковичів. 1155 року син Юрія Долгорукого, володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський вивіз ікону до Володимира.

1237 року монголо-татарське військо на чолі з Батиєм зруйнувало Суздаль, Володимир, Рязань і викрало золотий оклад («ризу») ікони Вишгородської Богородиці, оздоблений коштовним камінням. Ще через півтора століття військо хана Тохтамиша вдруге пограбувало цю ікону, знову викрадаючи дорогоцінний оклад. Та наприкінці XIII століття ікону переносять в Успенський собор Московського Кремля, але після 1395 року знову повертають у Володимир, де вона зберігалася майже ціле століття. Врешті 1480 року її назавжди переносять у Москву. 1930 року вона потрапляє до Державного історичного музею, а пізніше - у Третьяковську галерею, де перебуває і зараз під назвою «Богоматір Володимирська». На її вшанування 1480 року було започатковане свято ікони Володимирської Богоматері, яке відзначається 6 липня.

Ікона Вишгородської (Володимирської) Божої Матері, писана на липовій дошці, мала первісний розмір 78х55 см. Її перемальовували кілька разів. Недоторканними лишилися тільки обличчя святої Марії та маленького Іісуса, час написання яких, належить до кінця ХІ - початку ХІІ століття.