УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 56 відвідувачів

Теги
церква та політика Церква і влада Патріарх Алексій II молодь постать у Церкві іконопис Ющенко милосердя секти Президент Віктор Ющенко церковна журналістика краєзнавство Вселенський Патріархат шляхи єднання діаспора Церква і медицина забобони Церква і політика УГКЦ монастирі та храми України УПЦ КП Приїзд Патріарха Кирила в Україну автокефалія церква і суспільство Католицька Церква вибори Голодомор розкол в Україні комуністи та Церква конфлікти Археологія та реставрація Києво-Печерська Лавра Доброчинність Священний Синод УПЦ Мазепа педагогіка Предстоятелі Помісних Церков 1020-річчя Хрещення Русі українська християнська культура Митрополит Володимир (Сабодан)






Рейтинг@Mail.ru






6 липня – святкування Володимирської (Вишгородської) ікони Богородиці



Яко зарю солнечную восприимши, Владычице, чудотворную Твою икону,
к нейже ныне мы притекающе и молящеся
.
З тропаря чудотворній іконі Богородиці Володимирська

Пречиста Діва споконвіку вважалася покровителькою земель Руських. Із найдавніших часів християнської доби Її образ згадується як найславніший, найшанованіший. Володимирська ікона Божої Матері вважається найстаршою сестрою серед Богородичних ікон на Русі.

Дивовижна історія цієї ікони бере свій початок із Константинополя, столиці Візантійської імперії часів її розквіту. Маючи дружні відносини з різними країнами та містами, імператори Візантії, для запровадження християнської релігії, посилають до інших земель грецьких митрополитів, єпископів, архітекторів, художників та ремісників.

У Києві візантійські майстри засновують майстерні, з допомогою місцевих учнів прикрашають мозаїчними зображеннями та фресковим розписом кілька київських храмів. Та поряд із мозаїкою та фрескою у Київській державі швидко поширюється іконопис. Перша монументальна споруда Київської Русі - Десятинна церква - була прикрашена фресками та іконами, привезеними з Візантії. Однак київські майстри блискавично створили власну систему художніх цінностей. У XII-XIII ст. Київ був центром іконопису Київської Русі.

Ікон ХІ - початку XII століття збереглося вкрай мало. Іконі Вишгородської Богородиці в цьому сенсі пощастило. Ставши головною святинею Київської держави, вона дійшла до наших часів, хоча і втратила свій первісний вигляд.

Церковна традиція відносить появу цієї ікони до І століття, вважаючи її автором апостола Луку. Серед тих, хто наважився відтворити образ Божої Матері - Діви Марії, він був єдиним свідком її земної подоби. Тому всі богородичні ікони - це відтворення образу Богородиці, вперше засвідченого Лукою. «Список» такої ікони 1136 року було привезено з Константинополя і подаровано Києву. Київський князь Юрій Долгорукий помістив її у Вишгороді, спорудивши для неї спеціальний храм. Звідти й назва ікони. Вишгород був на той час улюбленим місцем перебування київських князів, а свого часу - також вотчиною княгині Ольги. Тож тут образ перебував у безпеці. До того ж Вишгород був загальнодержавним центром паломництва після того, як у місті були поховані перші київські святі - князі Борис і Гліб.

Але у Вишгороді ікона затрималась ненадовго. Не вщухали чвари між князями за київський престол. Містом володіли упродовж року інколи кілька князів, і кожен з них претендував на верховенство в династії Рюриковичів. 1155 року син Юрія Долгорукого, володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський вивіз ікону до Володимира.

1237 року монголо-татарське військо на чолі з Батиєм зруйнувало Суздаль, Володимир, Рязань і викрало золотий оклад («ризу») ікони Вишгородської Богородиці, оздоблений коштовним камінням. Ще через півтора століття військо хана Тохтамиша вдруге пограбувало цю ікону, знову викрадаючи дорогоцінний оклад. Та наприкінці XIII століття ікону переносять в Успенський собор Московського Кремля, але після 1395 року знову повертають у Володимир, де вона зберігалася майже ціле століття. Врешті 1480 року її назавжди переносять у Москву. 1930 року вона потрапляє до Державного історичного музею, а пізніше - у Третьяковську галерею, де перебуває і зараз під назвою «Богоматір Володимирська». На її вшанування 1480 року було започатковане свято ікони Володимирської Богоматері, яке відзначається 6 липня.

Ікона Вишгородської (Володимирської) Божої Матері, писана на липовій дошці, мала первісний розмір 78х55 см. Її перемальовували кілька разів. Недоторканними лишилися тільки обличчя святої Марії та маленького Іісуса, час написання яких, належить до кінця ХІ - початку ХІІ століття.