УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 67 відвідувачів

Теги
іконопис церква та політика розкол в Україні Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква забобони Приїзд Патріарха Кирила в Україну секти Ющенко автокефалія Церква і політика Доброчинність Вселенський Патріархат Церква і влада конфлікти Голодомор шляхи єднання УГКЦ Мазепа українська християнська культура церква і суспільство Священний Синод УПЦ комуністи та Церква УПЦ КП Археологія та реставрація монастирі та храми України молодь вибори діаспора Церква і медицина 1020-річчя Хрещення Русі Митрополит Володимир (Сабодан) педагогіка церковна журналістика Києво-Печерська Лавра Патріарх Алексій II постать у Церкві краєзнавство Президент Віктор Ющенко милосердя






Рейтинг@Mail.ru






8 липня – день пам’яті преподобномучениці Февронії діви



Чистоту тілесну і чистоту думок можна здобувати тільки безперервною молитвою і устремлінням розуму до Бога
Преподобний Парфеній Голосіївський

Сьогодні Православна Церква молитовно святкує пам'ять преподобномучениці Февронії діви.
З дитинства вона подвизалася в монастирі м. Сиваполя (Ассирія) під керівництвом своєї тітки, ігумені Врієни. Свята Февронія від природи була допитливою і дуже розумною. Крім того вона була ще й дуже гарною, жоден художник не міг би досконало зобразити квітучого благоліпного обличчя її. Та ще більш прикрашалася вона усіма чеснотами.

Ігуменія, піклуючись про спасіння святої Февронії, призначила для неї строгіший спосіб життя, ніж решті черниць. Харчувалася Февронія тільки хлібом і водою, спала на вузькій короткій дошці, постійно перебувала у молитві та читанні Святого Писання.

По п'ятницях, коли всі черниці збиралися в церкву для читання Слова Божого, ігуменя Врієна доручала Февронії читати Священне Писання. А оскільки разом із черницями в храм часто приходили слухати духовні повчання і мирські жінки, то Врієна наказувала Февронії читати за завісою, щоб зберегти Февронію від мирських спокус.

І розповсюдилася добра слава про блаженну Февронії по всьому місту, - всюди хвалили її пізнання і розум, її красу та благочестя. Одного разу знатна молода вдова Іверія, яка була язичницею, прийшла до святої Февронії. Під впливом її повчань і молитов Іверія прийняла святе Хрещення і привела до Христової віри своїх батьків і родичів.

У цей час почалося гоніння на християн. Імператор Діоклетіан послав до Ассірії загін воїнів на чолі з Лісимахом, Селіном і Примом. Селін відрізнявся жорстокістю, а Лісимах, навпаки, був прихильний до християн, оскільки його мати була християнкою і вона прищепила сину любов до християнської віри. Отож Лісимах домовився з Примом позбавляти по можливості християн від рук мучителів. Часто вони попереджали людей про наближення мучителів...

Коли рознеслася звістка, що Селін і Лісимах підходять до міста, багато християн врятувалися втечею. Черниці монастиря, де трудилася свята Февронія, також вирішили бігти, але настоятелька переконувала їх не втрачати мужності та гідно прийняти смерть за Христа. Але її вмовляння подіяли лише на Февронію.

І коли Селін наказав привести до нього усіх черниць обителі, Прим із загоном воїнів не знайшов нікого, окрім двох стариць і святої Февронії. Він жалкував, що і вони не сховалися, і запропонував їм піти. Але черниці вирішили не покидати місця своїх подвигів і покластися на волю Господню.
Прим розповів Лісимаху про незвичайну красу святої Февронії та радив узяти її собі в дружини. Лісимах відповів, що не спокушатиме діву, присвячену Богові, і просив Прима укрити черниць, щоб вони не потрапили до рук Сивина. Один із солдатів підслуховував розмову і доніс Селіну.

Святу Февронію із зв'язаними руками і ланцюгом на шиї привели до воєначальника. Селін запропонував їй відмовитися від віри в Христа і принести жертву язичницьким богам, обіцяючи почесті, нагороди та одруження з Лісимахом. Свята діва твердо і безстрашно відповіла, що має Безсмертного Жениха і не проміняє Його ні на які земні блага. Це розлютило Селіна, і він наказав катувати Февронію.

Святу піддавали жорстоким побоям, терзали гострими знаряддями, палили вогнем, вибили всі зуби, відрубали руки і ноги, але вона з твердістю перенесла всі ці муки. Люди криком вимагав припинити катування ні в чому не повинної дівчини, вони не могли на це дивитися і йшли, проклинаючи Діоклітіана і його богів. Але Селін продовжував знущатися і глузувати з мучениці. Свята Февронія мовчала та твердо витримувала усе. Врешті, святу мученицю усікли мечем.

Гнів Божий Її не забарився спіткати мучителя Селіна: він впав, розбивши голову об мармурову колону, і помер. Лісимах, дізнавшись про це, приготував ковчег, поклав у нього розітнуте тіло мучениці та відніс у монастир. Увечері ворота монастиря були відчиненими, щоб усі могли прийти вклонитися святій мучениці та прославити Бога, що дарував їй таке терпіння в стражданнях за Христа Спасителя. Лісимах і Прим тоді ж прийняли Святе Хрещення, та закінчили життя своє в чернечому чині.

Щорічно, в день мученицький кончини святої Февронії, в обителі відбувається торжество. Під час всеношної сестри обителі іноді бачить святу мученицю, яка займає своє звичне місце у храмі. Від мощей святої відбуваються численні чудеса і зцілення.
Невдовзі після кончини святої Февронії святий Іаков, єпископ Нізібійській, збудував церкву і переніс туди часточку мощей святої мучениці. У 363 році мощі святої Февронії були перенесені до Константинополя.