УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 186 відвідувачів

Теги
церква та політика монастирі та храми України Президент Віктор Ющенко секти молодь Патріарх Алексій II іконопис УГКЦ церковна журналістика українська християнська культура Ющенко конфлікти милосердя Мазепа педагогіка 1020-річчя Хрещення Русі Вселенський Патріархат Доброчинність УПЦ КП вибори Церква і влада забобони автокефалія діаспора Предстоятелі Помісних Церков Києво-Печерська Лавра постать у Церкві Священний Синод УПЦ комуністи та Церква розкол в Україні Церква і медицина Археологія та реставрація Католицька Церква краєзнавство Митрополит Володимир (Сабодан) Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква і суспільство Церква і політика шляхи єднання






Рейтинг@Mail.ru






12 липня 1775 року народився Прокопович Петро Іванович



Бджола по іскорці носить, та Богу і людям догоджає.
Народна мудрість

Про «медові ріки» на наших землях оповідали ще грецькі й арабські історики та мандрівники. Наші предки «самі багато меду споживали, і продавали мед та віск, і податки князям теж медом та воском платили». Пасіка була одним з атрибутів селянського побуту, місцем відпочинку й тихих бесід, а пасічники - одними з найшанованіших, найрозважливіших людей на селі.

Немає людини, яка зробила б для розвитку бджільництва більше, ніж Петро Іванович Прокопович. Він поклав початок промисловим пасікам, сіяв і досліджував медоноси, заклав наукові основи боротьби з хворобами бджіл. Він зробив справжню революцію у цій галузі народного господарства.
Народився він на Чернігівщині в родині приходського священика. Закінчив Київську Духовну семінарію та проти власної волі змушений був піти на військову службу. Вийшовши у відставку через хворобу, він взявся господарювати на невеличкому клаптику землі. І якось у садибі молодшого брата він побачив бджіл. «Досі я бачив їх тільки поодинці на квітах, а про те, як вони живуть у вулику, я не мав ніякого поняття і ніколи не бачив рою в польоті. Але коли подивився я у вулику на їхній узяток, на них самих, що сиділи у вулику й гуділи, раптом спалахнуло в мені бажання завести їх».

Відтоді все життя Петра Івановича пов'язано з бджолами. Працював з ранку до ночі, але взяв собі за правило - щодня спостерігати за бджолами, робити досліди, вести систематичні записи, студіювати відому на той час спеціальну літературу. Але практично самотужки доходив до всього, вважаючи, що власний досвід - найбільший учитель.

Після тривалої наполегливої праці Прокопович створює перший у світі рамковий вулик і цим кардинально змінив принципи догляду за бджолами - можна було вільно оглянути сім'ю і активно впливати на хід її розвитку, а мед виймати без знищення бджіл.

«При зайнятті бджільництвом протягом 28 років, - писав він згодом, - мені вдалося відкрити головні природні знання про бджіл, які ніким ще досі не пояснені... Я проникнув у таємниці роду бджолиного далі від усіх моїх попередників, написав про бджіл і бджільництво твір, зовсім відмінний від усіх, що були до того, за своєю суттю, і придумав нову будову вулика, найбільше пристосованого до нашого клімату і побуту».

Як учений і дослідник, він не знав злетів і падінь, був обережним у діях і висновках, послідовним у вчинках, наполегливим у досягненні мети. І справу свою робив фундаментальне. Добре, зокрема, усвідомлював, що здобутий ним досвід лише тоді буде чого-небудь вартий, коли стане надбанням найбільшої кількості людей, всієї країни. І саме з цих міркувань узявся за справу, досі небачену - відкрив першу в тодішній царській Росії, та й, здається, в усьому світі, бджільницьку школу.

Петро Іванович дуже переймався своїми сонячними комахами і долею пасіки. Першим своїм вуликам він навіть давав імена. Він мав чи не найбільшу у світі пасіку - кілька десятків тисяч вуликів. Його мед постачали до двору російського імператора, а воскові свічки - до Парижа.
Його іменем названо Український інститут бджільництва.