УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 163 відвідувачів

Теги
краєзнавство конфлікти вибори молодь Патріарх Алексій II секти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика розкол в Україні Церква і влада іконопис Митрополит Володимир (Сабодан) Києво-Печерська Лавра 1020-річчя Хрещення Русі постать у Церкві Католицька Церква Ющенко Вселенський Патріархат забобони педагогіка Голодомор милосердя Археологія та реставрація Церква і медицина Предстоятелі Помісних Церков діаспора Доброчинність автокефалія УГКЦ УПЦ КП українська християнська культура монастирі та храми України шляхи єднання Президент Віктор Ющенко церковна журналістика церква та політика комуністи та Церква Священний Синод УПЦ церква і суспільство Мазепа






Рейтинг@Mail.ru






13 липня 1944 року помер протоієрей Сергій Булгаков



Кому було дано Волею Божою наблизитися до цього краю безодні.. нехай буде він вісником звідти...
Протоієрей Сергій Булгаков

У Парижі, у самому центрі Франції, 13 липня 1944 року перестало битися серце видатного сина землі Руської протоієрея Сергія Булгакова. Кожна людина рано чи пізно підходить до краю безодні... Але якщо для однієї людини смерть - означає кінець, то для іншої це тільки початок. Початок нового життя.

Багатогранна особистіть, людина, яка одночасно була економістом й істориком, есеїстом та літературним критиком, філософом і богословом. Але в першу чергу - це людина яка віддано служила Богу. Сергій Миколайович Булгаков прийняв священний сан влітку 1918 року. По благословенню Святішого Патріарха Тихона єпископ Феодор (Поздеєвський) у день святої Трійці у Московському Даниловому монастирі рукопоклав Сергія Миколайовича в диякона, а в день пам’яті святого Парфенія - в ієрея. Буремні роки початку ХХ століття і революційні події в Росії змусили отця Сергія виїхати за кордон. Але він завжди залишався вірним сином рідної землі і Православної віри.

За кордом отець Сергій невтомно працював на духовній ниві, поєднуючи служіння з професорською діяльністю в Паризькій духовній академії. Двадцять вісім томів доробку. Сотні й сотні статей! Усього його твори охоплюють двадцять тисяч друкованих сторінок. Він переведений майже на всі європейські мови. Понад тисячу сторінок займають тільки переклади Булгакова на європейські мови.

В останні роки свого життя Булгаков був хворий на рак горла. А коли йому зробили операцію, він вже не міг читати лекції й служити. Тільки близькі розуміли його шепіт. Але він продовжував працювати, безупинно, багато працювати! Ще й дотепер видається його неопублікований доробок.

Сергій Миколайович Булгаков ставився до смерті по особливому, він казав: «Я не помру, а преображуся». І люди, що були присутні при його смерті, розповідали що це дійсно була не смерть, а - преображення. Протягом декількох годин від його обличчя йшло незвичайне світло, і всі це бачили. Це була не агонія, а піднесення духу... Він як би переходив в інше життя, він споглядав ті світи, у яких завжди внутрішньо жив... І в цьому спогляданні він перейшов грань, що відокремлює цей світ від іншого світу...

В своїй праці « Життя за гробом» Сергій Булгаков так пише: «Люди века сего, всецело захваченные его жизнью с ее суетой, могут искренно недоумевать пред верою в бессмертие; для имевших уже встречу с Богом в жизни своего духа, для переживших откровение смерти, бессмертие становится очевидностью. Слово Божие дает нам здесь руководящие мысли, которые и должны быть раскрыты в своем значении.» Пройшло багато років, але ці слова актуальні і в наш час. Тому що такий привілей великих душ - ідучи із цього світу, вони продовжують впливати на нього, продовжують брати участь у становленні Царства Божого на землі.