УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 124 відвідувачів

Теги
милосердя Вселенський Патріархат церковна журналістика автокефалія Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі Доброчинність секти Церква і політика Церква і медицина Католицька Церква педагогіка Археологія та реставрація конфлікти УПЦ КП краєзнавство Приїзд Патріарха Кирила в Україну постать у Церкві комуністи та Церква Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і влада Голодомор розкол в Україні Києво-Печерська Лавра Священний Синод УПЦ монастирі та храми України Президент Віктор Ющенко іконопис церква і суспільство церква та політика Патріарх Алексій II вибори шляхи єднання молодь Ющенко діаспора забобони Предстоятелі Помісних Церков українська християнська культура УГКЦ






Рейтинг@Mail.ru






16 липня – день пам’яті преподобного Никодима Кожеєзерського



Праведність - найшвидші крила, які підносять від землі на Небо.
Преподобний Єфрем Сирін

Сьогодні Православна Церква святкує пам'ять преподобного Никодима Кожеєзерського.

Святий Никодим, у миру Микита, народився в селі Іванькове поблизу Ростова в родині селянина. Після смерті батьків він, навчившись ковальській справі в Ярославлі, прийшов до Москви. Якось юродивий Ілля, побачивши Микиту, закричав: «хозьюзький пустинник прийшов». Ці слова сильно вразили Микиту, і він сприйняв їх як призив до чернечого життя. Продавши все, що мав, він прийшов до архімандрита Чудова монастиря Пафнутія і попросив прийняти його в число братії.

У тому ж монастирі він прийняв постриг з ім'ям Никодим. Одинадцять років преподобний був прикладом для братії монастиря у смиренні, послуху та братолюбстві. Коли ігумен монастиря Пафнутій був поставлений митрополитом Сарзьким, він узяв з собою Никодима. Але угодник Божий шукав життя відокремленого і подвижницького. Він відкрив свою душу святителю. Сумно було Пафнутію розлучатися з другом своїм, проте він дозволив йти Никодиму в пустелю і благословив його Володимирською іконою Божої Матері. На північ вирушив трудівник, на пустинний острів озера Кожи. Там поставив він над жертовником подаровану йому ікону, і віддалився в глиб пустелю на річку Хозьюг, де влаштував собі серед боліт відокремлену хатину. Таким чином, виконався над Никодимом пророцтво, що він назветься пустинником Хозьюзьким.

У повній тиші звершував святий строге молитовне правило. Він ділився з братією обителі плодами своїх праць, так само як і рибою, яку любив ловити на вудку. Дикі олені без тривоги ходили і годувалися біля пустинника. Ніч преподобний Никодим проводив у молитві і лише зрідка дозволяв собі дрімати сидячи. Суворими подвигами він досяг високих духовних дарувань - Господь нагородив його благодатною прозорливістю і силою зцілення хвороб.

Навколишні жителі, дізнавшись про богоугодне життя відлюдника, почали відвідувати його і врачуватися духовною його бесідою. Чутка про нього дійшла і до царюючого граду. Іоасаф, патріарх Московський, послав йому в дар дорогу шубу. Преподобний, прийнявши її, помолився за святішого патріарха і відіслав шубу в монастир, бо сам дозволяв собі тільки вбогу одіж. Преподобний Никодим помер в глибокій старості, в 1639 році, проживши в чернецтві 50 років, з яких 37 він провів у пустелі. Мощі преподобного Никодима покояться під спудом в Богоявленській церкві Кожеєзерської обителі.