УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 91 відвідувачів

Теги
Голодомор постать у Церкві Церква і влада секти шляхи єднання Церква і політика Києво-Печерська Лавра вибори Митрополит Володимир (Сабодан) забобони УПЦ КП Вселенський Патріархат комуністи та Церква монастирі та храми України Священний Синод УПЦ конфлікти Археологія та реставрація Католицька Церква Ющенко іконопис Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква та політика церква і суспільство Президент Віктор Ющенко милосердя УГКЦ діаспора Патріарх Алексій II Мазепа Предстоятелі Помісних Церков Доброчинність розкол в Україні молодь 1020-річчя Хрещення Русі церковна журналістика автокефалія українська християнська культура краєзнавство Церква і медицина педагогіка






Рейтинг@Mail.ru






16 липня – день пам’яті преподобного Никодима Кожеєзерського



Праведність - найшвидші крила, які підносять від землі на Небо.
Преподобний Єфрем Сирін

Сьогодні Православна Церква святкує пам'ять преподобного Никодима Кожеєзерського.

Святий Никодим, у миру Микита, народився в селі Іванькове поблизу Ростова в родині селянина. Після смерті батьків він, навчившись ковальській справі в Ярославлі, прийшов до Москви. Якось юродивий Ілля, побачивши Микиту, закричав: «хозьюзький пустинник прийшов». Ці слова сильно вразили Микиту, і він сприйняв їх як призив до чернечого життя. Продавши все, що мав, він прийшов до архімандрита Чудова монастиря Пафнутія і попросив прийняти його в число братії.

У тому ж монастирі він прийняв постриг з ім'ям Никодим. Одинадцять років преподобний був прикладом для братії монастиря у смиренні, послуху та братолюбстві. Коли ігумен монастиря Пафнутій був поставлений митрополитом Сарзьким, він узяв з собою Никодима. Але угодник Божий шукав життя відокремленого і подвижницького. Він відкрив свою душу святителю. Сумно було Пафнутію розлучатися з другом своїм, проте він дозволив йти Никодиму в пустелю і благословив його Володимирською іконою Божої Матері. На північ вирушив трудівник, на пустинний острів озера Кожи. Там поставив він над жертовником подаровану йому ікону, і віддалився в глиб пустелю на річку Хозьюг, де влаштував собі серед боліт відокремлену хатину. Таким чином, виконався над Никодимом пророцтво, що він назветься пустинником Хозьюзьким.

У повній тиші звершував святий строге молитовне правило. Він ділився з братією обителі плодами своїх праць, так само як і рибою, яку любив ловити на вудку. Дикі олені без тривоги ходили і годувалися біля пустинника. Ніч преподобний Никодим проводив у молитві і лише зрідка дозволяв собі дрімати сидячи. Суворими подвигами він досяг високих духовних дарувань - Господь нагородив його благодатною прозорливістю і силою зцілення хвороб.

Навколишні жителі, дізнавшись про богоугодне життя відлюдника, почали відвідувати його і врачуватися духовною його бесідою. Чутка про нього дійшла і до царюючого граду. Іоасаф, патріарх Московський, послав йому в дар дорогу шубу. Преподобний, прийнявши її, помолився за святішого патріарха і відіслав шубу в монастир, бо сам дозволяв собі тільки вбогу одіж. Преподобний Никодим помер в глибокій старості, в 1639 році, проживши в чернецтві 50 років, з яких 37 він провів у пустелі. Мощі преподобного Никодима покояться під спудом в Богоявленській церкві Кожеєзерської обителі.