УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 98 відвідувачів

Теги
Президент Віктор Ющенко церква і суспільство вибори Приїзд Патріарха Кирила в Україну УПЦ КП Католицька Церква комуністи та Церква Голодомор постать у Церкві автокефалія Патріарх Алексій II монастирі та храми України конфлікти милосердя Вселенський Патріархат забобони секти Церква і медицина Археологія та реставрація Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа церковна журналістика молодь краєзнавство діаспора Церква і влада церква та політика Доброчинність Церква і політика Священний Синод УПЦ УГКЦ розкол в Україні українська християнська культура педагогіка шляхи єднання Ющенко Предстоятелі Помісних Церков Києво-Печерська Лавра 1020-річчя Хрещення Русі іконопис






Рейтинг@Mail.ru






26 липня 1808 року помер композитор, диригент, співак Ведель Артем Лук’янович



 Великий талант потребує великого працелюбства

Петро Чайковський

Цього дня 1808 року помер композитор, диригент і співак Ведель Артем Лук'янович. Він був видним представником церковного співу концертної епохи (з половини і до кінця XVIII століття). Талант цього композитора назавжди вписав його ім'я в історію музики.

Ще навчаючись в Київській академії, юнак почав складати музику та керував академічним хором. Також Артем був першим скрипалем оркестру, чарував прекрасним голосом як соліст. Співак з хору, яким керував Артем Лук'янович, розповідав згодом дослідникові В. Аскоченському: «...це був красивий юнак з очима, що випромінювали світло, мав ніжний голос, спокійний характер і надзвичайно тактовний». Вже тоді талант Веделя був визнаний музичними колами і дістав високу оцінку - за вказівкою митрополита Самуїла Артем Лук'янович був запрошений у Москву керувати капелою генерал-губернатора Петра Єропкіна. Ця капела за мистецьким рівнем і значенням в імперії посідала визначне місце слідом за Придворною імператорською капелою.

Повернувшись до Києва Ведель знову керував хором Академії. Він очолив музичну капелу генерала А. Леванідова та водночас керував хором солдатських дітей.

Згодом композитор переїжджає до Харкова. Тут він організував новий намісницький хор і оркестр, викладав спів і музику в Казенному училищі при Харківському колегіумі. Продовжував композитор і творчу працю. Саме тоді він написав 3 концерти: «Воскресни Боже» та «Услыши Господи глас мой» та інші, двохорний концерт «Господь пасет мя». У його музиці переважає елемент мелодійний, виділяються своєю красою окремі голосові партії та ходи, помітне також прагнення погодити музику з текстом, дати молитовному змісту музичної виразності та форми. У Харкові дуже високо цінували композитора та його твори. Його концерти вивчалися й виконувались у Харківському колегіумі, їх співали у церквах. Композитор продовжував свою музичну діяльність: керував губернською капелою, був капельмейстером вокального класу у Казенному училищі. Його учні посідали найперші місця у придворній капелі Санкт-Петербурга, Москви та Петербурзьких митрополичих хорах. Але поступово культурно-мистецьке життя Харкова занепадає. Ліквідовано театр, губернський хор й хори у військових частинах, симфонічні оркестри. У церквах також заборонено виконання творів Веделя.

Наділений вразливою душею, А. Ведель не міг спокійно перпіти несправедливість, жорстокість, нечесність у стосунках між людьми і висловлював своє обурення з приводу цього. У 1799 році його ув'язнили й за санкцією Павла І оголосили божевільним. Не маючи надії вийти на волю, перебуваючи в жахливих умовах, Ведель поступово згасав. Лише перед смертю йому дозволили повернутись до батьківського дому, де він і помер 26 липня.

Влада намагалась заборонити й музику Веделя, однак їй це не вдалося. Твори поширювалися в рукописах, їх знали й виконували, незважаючи на заборону. Повного обсягу музичної спадщини композитора ми і не знаємо. Хоча на сьогодні відомо близько 80 його музичних творів. Серед них 31 хорових концертів, 6 тріо, серед яких «Покаянія отверзи ми двери», «Боже законоприступницы восташа на мя», «Ко Господу всегда скорбыти ми», дві Літургії Іоанна Златоуста, Всеношна та світський кант. Його хорові концерти, в яких відчувався вплив українських пісень, романси, літургія «На ріках Вавілонських» і зараз глибоко хвилюють слухачів. Великий талант потребує великого працелюбства

Петро Чайковський

Цього дня 1808 року помер композитор, диригент і співак Ведель Артем Лук'янович. Він був видним представником церковного співу концертної епохи (з половини і до кінця XVIII століття). Талант цього композитора назавжди вписав його ім'я в історію музики.

Ще навчаючись в Київській академії, юнак почав складати музику та керував академічним хором. Також Артем був першим скрипалем оркестру, чарував прекрасним голосом як соліст. Співак з хору, яким керував Артем Лук'янович, розповідав згодом дослідникові В. Аскоченському: «...це був красивий юнак з очима, що випромінювали світло, мав ніжний голос, спокійний характер і надзвичайно тактовний». Вже тоді талант Веделя був визнаний музичними колами і дістав високу оцінку - за вказівкою митрополита Самуїла Артем Лук'янович був запрошений у Москву керувати капелою генерал-губернатора Петра Єропкіна. Ця капела за мистецьким рівнем і значенням в імперії посідала визначне місце слідом за Придворною імператорською капелою.

Повернувшись до Києва Ведель знову керував хором Академії. Він очолив музичну капелу генерала А. Леванідова та водночас керував хором солдатських дітей.

Згодом композитор переїжджає до Харкова. Тут він організував новий намісницький хор і оркестр, викладав спів і музику в Казенному училищі при Харківському колегіумі. Продовжував композитор і творчу працю. Саме тоді він написав 3 концерти: «Воскресни Боже» та «Услыши Господи глас мой» та інші, двохорний концерт «Господь пасет мя». У його музиці переважає елемент мелодійний, виділяються своєю красою окремі голосові партії та ходи, помітне також прагнення погодити музику з текстом, дати молитовному змісту музичної виразності та форми. У Харкові дуже високо цінували композитора та його твори. Його концерти вивчалися й виконувались у Харківському колегіумі, їх співали у церквах. Композитор продовжував свою музичну діяльність: керував губернською капелою, був капельмейстером вокального класу у Казенному училищі. Його учні посідали найперші місця у придворній капелі Санкт-Петербурга, Москви та Петербурзьких митрополичих хорах. Але поступово культурно-мистецьке життя Харкова занепадає. Ліквідовано театр, губернський хор й хори у військових частинах, симфонічні оркестри. У церквах також заборонено виконання творів Веделя.

Наділений вразливою душею, А. Ведель не міг спокійно перпіти несправедливість, жорстокість, нечесність у стосунках між людьми і висловлював своє обурення з приводу цього. У 1799 році його ув'язнили й за санкцією Павла І оголосили божевільним. Не маючи надії вийти на волю, перебуваючи в жахливих умовах, Ведель поступово згасав. Лише перед смертю йому дозволили повернутись до батьківського дому, де він і помер 26 липня.

Влада намагалась заборонити й музику Веделя, однак їй це не вдалося. Твори поширювалися в рукописах, їх знали й виконували, незважаючи на заборону. Повного обсягу музичної спадщини композитора ми і не знаємо. Хоча на сьогодні відомо близько 80 його музичних творів. Серед них 31 хорових концертів, 6 тріо, серед яких «Покаянія отверзи ми двери», «Боже законоприступницы восташа на мя», «Ко Господу всегда скорбыти ми», дві Літургії Іоанна Златоуста, Всеношна та світський кант. Його хорові концерти, в яких відчувався вплив українських пісень, романси, літургія «На ріках Вавілонських» і зараз глибоко хвилюють слухачів.