УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 82 відвідувачів

Теги
милосердя іконопис розкол в Україні Церква і політика 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство секти монастирі та храми України забобони Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора Предстоятелі Помісних Церков Церква і медицина педагогіка Католицька Церква шляхи єднання Приїзд Патріарха Кирила в Україну конфлікти церковна журналістика Президент Віктор Ющенко Доброчинність автокефалія Голодомор Вселенський Патріархат українська християнська культура Мазепа УГКЦ церква та політика Священний Синод УПЦ Церква і влада краєзнавство Патріарх Алексій II Києво-Печерська Лавра молодь постать у Церкві УПЦ КП Ющенко комуністи та Церква Археологія та реставрація вибори






Рейтинг@Mail.ru






27 липня – обрітення мощей преподобного Феофіла Київського, Китаївського, Христа ради юродивого



Праведники піднімуться на духовні ступені, щоб стати братами і сродниками вишніх, тому що вони не ходили шляхами плоті, але й у плоті були духовними

Преподобний Єфрем Сирін

 

Сьогодні, 27 липня свята Українська Православна Церква святкує день обрітення мощей і прославляння в лику святих преподобного отця Феофіла, подвижника Китаївської Пустині, Христа ради юродивого. Не зважаючи на те, що ієросхимонах Феофіл подвизався та жив ще у ХІХ столітті, ім'я цього блаженного старця і сьогодні популярне серед киян і багатьох чад Православної Церкви, які свято і благоговійно шанують його пам'ять.

Більше тридцяти років служив старець яскравим світильником правди і Євангельської істини для всіх православних християн, і ціле десятиліття був він кращою прикрасою іночества Києво-Печерської Лаври. Духовним оком проникаючи в тайники людського серця, блаженний Феофіл багато що бачив і таємно хворів за всіх душею.

Він сприйняв на себе вищий подвиг християнського благочестя - Христа ради юродство - і все життя присвятив лікуванню духовних недругів. Своїми притчами він грізно викривав людей, які забувають Бога, і ласкою утішав і заохочував людей віруючих і богобоязливих. Відмовившись від тимчасових благ, він проводив своє життя у смиренні, простоті та приниженні. Багато ганьби, образ і ненависті зазнав він від людей.

Народився преподобний Феофіл в сім'ї священика в с. Махновка на Вінниччині. У хрещенні хлопчика нарекли Фомою. Немовля відмовлялося приймати материнське молоко. Тоді матір, наслухавшись забобонних сусідів і повіривши, що її син упир, вирішила позбутися Фоми. Вона наказала служниці втопити хлопчика. Двічі та кидала немовля у воду, але хвилі виносили хлопчика на берег. Тоді матір власними руками кинула Фому під колесо водяного млина. Але колесо зупинилося, і хлопчика неушкодженим витягнув з води мельник. Батько Фоми, після даремних спроб переконати дружину прийняти немовля додому, знайшов йому годувальницю, а перед смертю заповів мельникові доглядати за дитиною. Від мельника хлопчик потрапив до бездітного мешканця сусіднього села, пізніше... Він переходив із родини в родину, з дому в дім. Так Фома з самого дитинства пізнав страждання.

Він дуже відрізнявся від своїх однолітків особливою любов'ю до молитви та храмового богослужіння. Тоді староста церкви, дізнавшись, що в Києво-Братському монастирі мешкає рідний дядько Фоми, відвіз хлопця до цієї обителі. Юнака було зачислено до молодших класів Києво-Могилянської Академії, яка розташовувалась у Братському монастирі. Він старанно вчився і молився за свою матір. І згодом вона усвідомила свій злочин. Відбулася зустріч Фоми з матір'ю, яка попросила у сина вибачення і спочила на його руках.

Фома став послушником Києво-Братського монастиря. Невдовзі подвижник прийняв чернецтво з ім'ям Феодорит. Для братії він був взірцем, сповненим лагідності, смирення та цнотливості. І в 1834 році подвижник прийняв схимницький постриг з ім'ям Феофіл. Але преподобний мав схильність до усамітнення та поглибленої молитви. Тож він попросив було дозволу оселитися пустельником у печерах урочища Церковщина під Києвом, але отримав відмову.

Тоді Феофіл прийняв на себе подвиг юродства заради Христа. Маючи дар прозорливості, преподобний багатьом давав духовні поради, вчасно попереджував від поганих вчинків, допомагав морально виправитись.

Одного разу подвижник подав прохання про переведення його до Лікарняного монастиря при Києво-Печерській Лаврі, але замість цього був призначений у підпорядковану Лаврі Голосіївську пустинь, а звідти у Китаївську пустинь.

На преподобного Феофіла звернув особливу увагу святитель Філарет (Амфітеатров), митрополит Київський, який на власному досвіді переконався, що подвижник дійсно має дар прозорливості (так, преподобний Феофіл символічно попередив владику про майбутню пожежу в Лаврі - дав архієрею посудини з водою та обвуглену дерев'яну колоду). Коли ж владика Філарет спробував повернути преподобного Феофіла до Голосієва, преподобний відмовився. Він, як людина смиренна, не хотів перебувати в пошані у митрополита.

Відомо багато пророцтв преподобного Феофіла. У 1852 році преподобний Феофіл попередив російського імператора Миколая I про поразку у Кримській війні, хоча військові дії почалися лише наступного року. Своє пророцтво преподобний висловив оригінально: нічого не кажучи імператору, якого цікавив можливий розвиток політичної «Східної кризи», старець розгріб мурашник та ліг у нього із заплющеними очима. Згодом вдалося розпізнати знак святого, який говорив про швидку смерть царя та програш у війні.

Через преподобного Феофіла пролунали також пророцтва про майбутню появу в Києві трьох нових обителей: чоловічого Іонінського монастиря (заснований через 5 років після смерті подвижника), чоловічої Преображенської Пустині (через 19 років), жіночого Покровського монастиря (через 36 років).

Спочив преподобний Феофіл у 1853 року в Китаївській Пустині, де і був похований біля північної стіни Свято-Троїцької церкви, поряд з могилою Київо-Лаврського затворника Досифея. І після його кончини так само як і при його житті подається не менш швидка допомога в хворобах і скорботі усім, хто з вірою звертається до преподобного.

У 1993 році відбулася урочиста канонізація подвижника. Того ж року його мощі були обрітені та перенесені до Свято-Троїцького храму Китаївської Пустині, де вони спочивають і нині.