УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 57 відвідувачів

Теги
1020-річчя Хрещення Русі Католицька Церква церква та політика Предстоятелі Помісних Церков краєзнавство Голодомор українська християнська культура Церква і влада Церква і політика постать у Церкві Вселенський Патріархат Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія Приїзд Патріарха Кирила в Україну молодь УГКЦ секти Мазепа забобони вибори педагогіка монастирі та храми України діаспора УПЦ КП розкол в Україні Доброчинність Києво-Печерська Лавра Президент Віктор Ющенко церква і суспільство шляхи єднання Ющенко конфлікти церковна журналістика Священний Синод УПЦ милосердя іконопис комуністи та Церква Археологія та реставрація Церква і медицина Патріарх Алексій II






Рейтинг@Mail.ru






28 липня 1806 року народився Іванов Олександр Андрійович - український і російський художник



Мистецтво вічне, як саме життя

Шаляпін Федір

По своїх прагненнях Олександр Іванов належав «до невеликого числа обраних геніїв, які рішуче стають людьми майбутнього». Свою першу золоту медаль він одержав у вісімнадцять років за картину на сюжет "Іліади", переживши свій перший успіх. А відомій картині "Явлення Христа народу" художник віддав усе своє життя. Сьогодні це найбільш поширене російське прізвище, яке носив великий подвижник від мистецтва, знають навіть школярі. За життя художника усе було інакше.

Створивши твір, рівного якому важко знайти у російському та українському живописі, Олександр Іванов не встиг пізнати ні слави, ні благополуччя.  Він народився у 1806 році, між Пушкіним і Гоголем, прикрасивши своєю появою на світ Божий плеяду геніїв, які ознаменували початок золотого століття. Але на відміну від інших корифеїв був, у повному розумінні слова, безрідний, бідний і міг сподіватися лише на свій талант і волю Божу.

Батько Олександра, Андрій Іванов, - сирота, що одержав прізвище у Виховному будинку, неймовірною працею пробивався у житті. Майбутній автор "Явлення" виріс у великій багатодітній сім'ї найсмиренішого викладача Академії мистецтв. Бідність була вічною сімейною подругою. Тому й погляд хлопчика, що трепетно повірив у Євангеліє, завжди знаходив серед церковних ікон ту, з якою людина, що виходить з чудового Божого світла, протягувала усім, хто страждав, руку. А все ж таки залишається загадкою, як явилася Іванові та всепоглинаюча пристрасть, що змусила усе життя, до останнього дихання йти із пензлем у руці назустріч Христу. До Італії втік при першій нагоді, бо здавалося, що ця країна обітована. Держава художників усього світу, що нагадує ту, з якої прийшов Ісус. Золота медаль дала випускнику Академії мистецтв пропуск до яскравого сонця, синього моря і блакитних небес.

Через два сторіччя після народження великого майстра, особлива зіркість прочитується у словах переконаного атеїста Чернишевського, який назвав Олександра Іванова «художником майбутнього». Його майбутнє давно прийшло. "Явлення Христа народу" тягне до себе магнітом усякого, хто приходить в Третьяковську галерею. Вступивши у цей священний зал, звідки прямо до нас йде Ісус Христос, здається, що і ти там, у натовпі на картині, яка так пристрасно чекає Месії.