УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 69 відвідувачів

Теги
Церква і політика УПЦ КП Священний Синод УПЦ Голодомор краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі церковна журналістика комуністи та Церква забобони автокефалія Президент Віктор Ющенко молодь Церква і влада Доброчинність Католицька Церква українська християнська культура Києво-Печерська Лавра Церква і медицина шляхи єднання милосердя Вселенський Патріархат Предстоятелі Помісних Церков педагогіка Патріарх Алексій II розкол в Україні Ющенко діаспора постать у Церкві монастирі та храми України іконопис секти церква та політика Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну Археологія та реставрація Мазепа церква і суспільство вибори конфлікти






Рейтинг@Mail.ru






1 серпня 1913 року померла видатна українська поетеса Леся Українка



Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень
І стримуваний промінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме у день
Леся Українка

Леся Українка здобула найпочесніше ймення поетеси народної, талант якої поєднав гаряче серце громадянина і світлий розум філософа з жіночою ніжністю та грацією. Багатогранний талант Лесі Українки виявився у найрізноманітніших сферах літературної праці - вона була ліриком, драматургом, прозаїком, літературним критиком і публіцистом, перекладачем і фольклористом.

Поетеса як особистість формувалась в інтелігентній родині. Глибока ерудиція була заслугою її матері, української письменниці Олени Пчілки. Практично всі дослідники роблять акцент на "європеїзмі" Лесі Українки, корені якого слід шукати в її навчанні та вихованні. Окрім німецької та французької мов, вивчала англійську, польську, іспанську, італійську. Тематичну забарвленість її творів багато в чому визначило захоплення латинською та грецькою мовами. Глибоке зацікавлення історією зумовило написання творів історичної й біблійної тематики. Сучасники навіть дорікали, що творчість письменниці відірвана від життя, має занадто екзотичні сюжети і задавнений час дії. І хоча Леся Українка писала і на суто українські теми ("Лісова пісня", "Розмова", "Приязнь", "Бояриня"), для неї характерне використання сюжетів саме з давньої історії.

Розмірковуючи над проблемами суспільного життя, намагаючись визначити для себе поняття громадського обов'язку, Леся Українка в листах часто писала про українофільство. Вона відмежовувалася від тих, хто, прикриваючись "модною" на той час назвою, обмежувався лише вузьким культурництвом, заперечуючи потребу політичної програми українського руху. Своїми творчістю й громадською діяльністю Леся Українка поклала початок новій течії в українській суспільній думці - переходу від українофільства до українства. Можна без перебільшення сказати, що вона стояла на чолі нового покоління національної інтелігенції, української як за культурою, так і за ідеологією. Ті, хто разом з нею почали зватися українцями, намагалися поставити на законні підвалини існування народу, і не лише як етнографічного утворення, але й нації - рівної між рівними.

Творчість Лесі Українки настільки багатогранна й плідна, що іноді навіть не віриться, що вона могла бути створена пером жінки, яка прожила лише сорок два роки. Вона зуміла максимально згармонізувати свій талант, реалізуватися на високості світового духу і водночас очолила цілу когорту жінок-письменниць в Україні, до якої ввійшли її сучасниці - О.Кобилянська, Л.Яновська, Дніпрова Чайка. Сьогодні започаткована нею українська жіноча літературна традиція віднайшла своє гідне продовження у творчості Ліни Костенко, а за нею нового літературного грона.

Леся Українка належить до митців, які пережили свій час. Її літературна спадщина стала однією з вершин художньої свідомості українського народу і разом з тим видатним явищем світової літератури. Ім'я поетеси овіяно всенародною любов'ю. Народ свято шанує пам'ять поетеси. Її іменем названі школи, вузи, театри, бібліотеки, вулиці, серед них - педінститут у Луцьку, театр у Києві, Луцьку, Сумарі, Канаді. Образ поетеси увічнений в живописі, графіці, поезії, прозі, драматургії. Літературно-меморіальні музеї в Києві, Колодяжному, Новгороді-Волинському, Ялті проводять велику роботу по збереженню національних духовних цінностей, пов'язаних з життям і творчістю Лесі Українки.
"Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає"