УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 110 відвідувачів

Теги
розкол в Україні Священний Синод УПЦ педагогіка Церква і влада 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква молодь Вселенський Патріархат діаспора Мазепа українська християнська культура церква і суспільство Патріарх Алексій II Києво-Печерська Лавра іконопис Ющенко милосердя постать у Церкві УГКЦ церква та політика монастирі та храми України Церква і політика Археологія та реставрація шляхи єднання Приїзд Патріарха Кирила в Україну УПЦ КП Президент Віктор Ющенко Доброчинність конфлікти Католицька Церква Митрополит Володимир (Сабодан) церковна журналістика автокефалія Голодомор секти Предстоятелі Помісних Церков Церква і медицина краєзнавство вибори забобони






Рейтинг@Mail.ru






3 серпня день пам’яті Преподобного Симеона юродивого



Якщо хто з вас думає бути мудрим у світі цьому,
той будь безумним, щоб бути мудрим.
Послання до Коринфян

3 серпня Православна Церква шанує пам'ять Преподобного Симеона, Христа ради юродивого.

Святий Симеон народився за часів царювання Юстініана, близько 522 року, в місті Едессі, в сім'ї благородних і багатих батьків. Після тридцяти років, проведених ним в будину батьків, він прийшов до Єрусалиму поклонитися Чесному Хресту, а потім відправився у монастир преподобного Герасима, де прийняв чернечий постриг. Через рік преподобний таємно покинув обитель і оселився в пустелі поблизу Мертвого моря. Тут він трудився протягом тридцяти років.

У 582 році, у віці 60 років, преподобний пішов з пустелі, щоб взяти на себе подвиг юродства Христа ради. "Цей чоловік, - говорить сучасник Симеона історик Євагрій, - до того відмовився від марнославства, що людям, які не знали його, здавався божевільним, хоча був сповнений усякої премудрості і Божої благодаті. Він жив переважно один, нікому не даючи можливості дізнатися, коли і як він молився Богу, коли їв їжу і коли не торкався до неї. Іноді перебуваючи на великих дорогах і площах, здавався несамовитим, позбавленим смислу і розуму. Коли хтось виражав йому свою пошану уклоном, він з досадою і поспішністю йшов, боячись викрити свою чесноту".

Юродствував преподобний Симеон в місті Емессі. В одних його знайомих була незаміжня служниця, яка завагітніла. Коли пани стали примушувати її назвати ім'я батька дитини, жінка сказала, що це преподобний Симеон і підтвердила свої слова клятвою. Дізнавшися про це, подвижник не став перечити. Незабаром ця чутка рознеслася всюди і Симеона стали ганьбити. Але коли прийшов час народжувати, муки служниці були нестерпними, і дитя не народжувалося. Тоді до неї прийшов преподобний і при всіх сказав, що поки жінка не назве справжнього батька дитини, розродитися не зможе. Після того, як вона це зробила, немовля у той же час з'явилося на світ.

У 588 році блаженний передбачив землетрус, який вразив приморську Фінікію. Він ударяв бичем по деяких стовпах, на яких трималися будівлі, примовляючи: "Господь повеліває тобі стояти міцно", а другим говорив: "Ти не стій, не падай". Під час землетрусу ті стовпи, яким святий велів стояти, залишилися цілими, інші ж впали і зруйнувалися разом із заснованими на них будівлями. Ті ж, яким він говорив "не стій, не падай", не руйнувалися, але розділилися навпіл і дещо нахилилися.

За два дні до своєї кончини, преподобний Симеон попередив про це свого друга диякона Іоанна, переконуючи його найбільше піклуватися про спасіння душі, вказуючи йому справи, якими особливо притягується милість Божа. Після цього він пішов у свою хатину і залишався там до останньої години свого земного життя. Його тіло знайшли двоє жебраків, які знали блаженного старця. Вони узяли його і понесли ховати. Коли вони проходили повз хату одного новохрещеного єврея, той почувши голосний спів, здивувався, тому що у вікно побачив лише двох чоловік, що несли тіло юродивого. Це співали святі ангели, а повітря сповнювалося пахощами.

Диякон Іоанн, прийшовши в хатину, не знайшов там тіла святого і пішов до домовини, бажаючи взяти його звідти і поховати на почесному місці. Але коли він відкрив труну, тіла блаженного Симеона там не було: Господь приховав його в невідомому для людей місці. Дізнавшись про чудову подію, жителі Емесси почали згадувати і розповідати один одному чудові справи угодника Божого, його пророцтва і багатостраждальне життя. Вони зрозуміли, що той, кого вони вважали безумним, був мудрішим за всіх мудреців, того, кого вважали грішником, був праведний і преподобний, а шляхом юродства приховував своє богоугодне житіє.