УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 81 відвідувачів

Теги
Президент Віктор Ющенко молодь милосердя забобони секти Мазепа розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі Предстоятелі Помісних Церков комуністи та Церква УГКЦ іконопис Приїзд Патріарха Кирила в Україну Митрополит Володимир (Сабодан) Голодомор автокефалія Церква і політика Доброчинність церква і суспільство Церква і медицина Києво-Печерська Лавра вибори Ющенко Церква і влада педагогіка конфлікти Священний Синод УПЦ УПЦ КП Католицька Церква краєзнавство церковна журналістика українська християнська культура Патріарх Алексій II монастирі та храми України постать у Церкві Вселенський Патріархат шляхи єднання церква та політика діаспора Археологія та реставрація






Рейтинг@Mail.ru






15 серпня 1819 року народився український меценат Григорій Павлович Галаган



Якщо душа робить добрі справи, Дух Святий перебуває в ній

Преподобний авва Ісайя

 

Питання теодицеї - існування зла на землі - хвилювало розум мислителів, філософів та богословів в усі часи впродовж історії людства. Навіть від простих людей, доволі часто, можна почути запитання: «Чому Господь, якщо Він Всеблагий, допускає страждання невинних. Невже Він може спокійно спостерігати за їх муками. А як же тоді пов'язати це з поняттям, що Бог є Абсолютна Любов?».

І дійсно, одним розумом, не просвітленим благодаттю Святого Духа, важко збагнути цю, здавалось би на перший погляд, апорію. Для віруючої ж людини, яка переконана, що без волі Божої навіть волосок з голови людської не падає (Лк. 12,7), такої апорії не існує. Адже вона впевнена: навіть страждання Господь використовує на благо людини. За словами відомого богослова минулого століття митрополита Антонія (Сурозького) «Бог стражданням ніби виділяє ту чи іншу людину у людському суспільстві, показуючи таким чином своїх справжніх улюбленців».
Підтвердженням цьому є доля відомого українського мецената ХІХ століття Григорія Павловича Галагана, день народження якого згадується сьогодні.

Виходець з древнього козацького роду, великий патріот своєї держави, товариш Миколи Гоголя, друг та меценат Тараса Григоровича Шевченка, Григорій Галаган багато вкладав сил та коштів в утвердження української культури. Саме за його кошти український Кобзар друкував багато своїх книжок. Доля нагородила Григорія Галагана матеріальними благами, які примножилися з одруженням на Катерині Василівні Кочубей. Згодом у щасливого подружжя народився син, якого назвали Павлом. Здавалось би, попереду довге та сповнене щастя життя. Втім, Господь судив інакше. Він вирішив випробувати Григорія Галагана так само, як колись свого вірного раба Авраама. Син Павло несподівано захворів і 27 квітня 1869 року помер.

Від тяжкої втрати Григорій Галаган так і не зміг оговтатися до кінця свого життя. Однак він сприйняв це як волю Божу. Григорій Павлович вирішив, що його син повинен продовжувати жити в інших. Він створив у Києві школу-інтернат, у якому зокрема, навчалися діти з малозабезпечених родин. Для цього за власні кошти меценат купив великий будинок на вулиці Фундукліївській (нині вул. Богдана Хмельницького). Стараннями архітектора Олександра Шилле будинок перетворився не справжнє архітектурне диво. 27 березня 1870 року імператором Олександром ІІ був затверджений устав навчального закладу. До речі одним з його пунктів було те, що навчатися у школі могли діти лише православного сповідання. Тому у приміщенні була влаштована домова церква на честь апостола Павла - покровителя померлого сина Григорія Галагана.

За 50 років свого існування школа дала можливість отримати освіту багатьом талановитим дітям, які можливо б за інших обставин не мали на це змоги. І все це коштом однієї людини - Григорія Павловича Галагана. Він втратив одного сина, однак здобув можливість піклуватися про багатьох синів Божих і у такий спосіб служити Йому. Саме ця думка закладена у словах імператора Олександра ІІ, які він написав в рескрипті затвердженого ним уставу галаганівської школи-інтернату: «Принимаю с особым удовольствием Ваше пожертвование и, дозволяя, согласно Вашему желанию, наименовать предполагаемое вами учебное заведение в память вашего сына - Коллегией Павла Галагана, я сердечно желаю, чтобы вам дано было найти в чужих, благодетельствуемых вами детях то утешение, которое по воле Промысла вы лишились в собственном вашем сыне».