УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 117 відвідувачів

Теги
секти Предстоятелі Помісних Церков конфлікти милосердя Мазепа іконопис Церква і влада Католицька Церква Києво-Печерська Лавра УГКЦ автокефалія краєзнавство Археологія та реставрація 1020-річчя Хрещення Русі вибори монастирі та храми України Ющенко розкол в Україні комуністи та Церква молодь Голодомор Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко Патріарх Алексій II шляхи єднання церковна журналістика Церква і медицина українська християнська культура постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну Доброчинність педагогіка Священний Синод УПЦ Церква і політика діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) УПЦ КП забобони церква та політика церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






16 серпня 1862 року народився Микола Павлович Дашкевич – український вчений, історик, дослідник, філолог



Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, - це джерела мудрості
Преподобний Нестор Літописець

У кожного народу є своя книга історії. Розкриваючи цю книгу і вивчаючи власну історію, ми торкаємось нових і нових сторінок нашого славетного минулого. Різні люди, різні долі, різне життя. Сьогодні поговоримо про людину, інтереси якої торкалися різноманітних наукових сфер. Вчений, що займався і західноєвропейським фольклором, і українською народним мистецтвом, і всесвітньою та вітчизняною історією, і вивчав літературу. Окрім того, ця людина була активним громадським діячем, меценатом, вірним сином і патріотом своєї рідної землі, рішуче захищав права на існування української мови і літератури. Отже, мова йде про видатного українського історика, філолога та дослідника Миколу Павловича Дашкевича.

Він народився 16 серпня 1852 року в селі Бежів Житомирської області, в родині священика. Духовна атмосфера в сім'ї заклала надійний фундамент для подальшого розвитку особистості й дозволила Миколі вчитися і пізнавати світ. Здобувши фундаментальні знання у Житомирській гімназії, Микола Павлович 1868 року вступає на історико-філологічний факультет Київського університету святого Володимира. Його успіхи у навчанні вражали як студентів так і викладачів. На останньому курсі університету Микола Дашкевич публікує свою першу наукову працю «Княжение Данила Галицкого по русским и иностранным известиям», за яку йому присуджують золоту університетську медаль. Здібного випускника залишають на кафедрі стипендіатом для підготовки професорського звання.

У 25 років Микола Павлович захищає дисертацію і отримує посаду доцента кафедри історії всесвітньої літератури, через сім років - його затверджують екстраординарним професором кафедри історії західноєвропейської літератури. Наділений великою любов'ю до науки, він ні на мить не припиняє наукові пошуки та дослідження. Особливо Миколу Дашкевича цікавить тема історії Болохівської землі, якій він присвятив спеціальну працю «Болоховская земля и ее значение в Русской истории: Эпизод от истории Южной Руси в ХІІІ и ХІVст.» (1875). На думку дослідника, яку, до речі, поділяли В.Б. Антонович, а згодом М.С. Грушевський, болохівці являли собою окрему етнічну групу українського населення з деякою домішкою тюркських племен. Болохівці, на думку вченого, мали автономне самоврядування, своїх князів і мешкали у верхів'ях Случі, Горині та Бугу в межах сучасної Східної Волині.

Для підвищення наукового рівня Микола Дашкевич неодноразово виїжджає у закордонні відрядження. Цікавиться творчістю Байрона, Шекспіра. Починаючи з середини 60-х років, велику увагу приділяє українській літературі, зокрема аналізує витоки творчості Івана Котляревського, вивчає зв'язок українського фольклору з південно-слов'янським, досліджує також творчість Миколи Гоголя, Михайла Лермонтова, Олександра Пушкіна, Василя Жуковського. Творчий доробок вченого становить понад 70 праць. Микола Павлович прагнув створити криниці мудрості, що вгамовували б спрагу до знання, історії і культури. Дашкевич багато уваги приділяв проблемам розвитку української мови і літератури. Наприкінці життя вчений закінчив ґрунтовне тритомне дослідження з історії України. Нажаль, видати його він не встиг.

Поряд з літературою, багато часу і енергії Микола Дашкевич приділяв громадській діяльності. Багато років очолював історичне товариство Нестора-Літописця в Києві. У рідному Бежеві, куди вчений регулярно приїжджав на відпочинок і де плідно працював, він передав залишений йому у спадок будинок під приміщення сільської лікарні. Вдячні нащадки за це спорудили своєму земляку пам'ятник у вигляді кафедри, на якій лежить розкрита книга. Ця книга подібна відкритій і щирій душі людини, а можливо вона символізує Книгу на небесах, у яку записуються добрі справи кожного. І сьогодні цей пам'ятник нагадує нам про видатного вченого - Миколу Павловича Дашкевича. Сьогодні ми торкнулись лише маленької частки цікавих сторінок долі людини, яка була вірним сином своєї рідної землі.