УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 72 відвідувачів

Теги
Священний Синод УПЦ краєзнавство УПЦ КП церковна журналістика Католицька Церква Церква і влада конфлікти автокефалія Предстоятелі Помісних Церков Ющенко діаспора Церква і медицина постать у Церкві секти церква та політика Патріарх Алексій II комуністи та Церква шляхи єднання УГКЦ Митрополит Володимир (Сабодан) вибори педагогіка молодь монастирі та храми України Вселенський Патріархат милосердя 1020-річчя Хрещення Русі розкол в Україні Доброчинність Археологія та реставрація Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика іконопис забобони Президент Віктор Ющенко Голодомор українська християнська культура Мазепа церква і суспільство Києво-Печерська Лавра






Рейтинг@Mail.ru






17 серпня 1947 року помер Іван Боберський



Важливе здоров'я тілесне, але набагато важливіше здоров'я душевне і тим важливіше, наскільки душа красивіша за тіло.
Святитель Іоанн Златоуст

Здоров'я нації - залежить від здоров'я підростаючого покоління. І в нашій історії було багато славетних імен тих людей, які багато зробили для розвитку фізичної культури. Однією з таких особистостей є Іван Боберський. Ця людина усе своє життя присвятила вихованню підростаючого покоління. Він був першим популяризатором української фізичної культури як засобу пробудження національної свідомості.

Іван Боберський походив з родини священика. По закінченні Самбірської гімназії та Львівського університету Іван продовжив удосконалювати свої знання в університетах Австрії - у Відні та Граці. Захоплення ідеєю фізичної культури прийшло до нього саме там, в українському товаристві "Русь", де він склав іспит на звання вчителя руханки (фізкультури) у середніх школах. Подорожуючи країнами Західної Європи - Францією, Швецією, Чехією, Німеччиною він знайомився з роботою різних осередків фізичної культури, що сповнювало його серце різними ідеями й невгасимим запалом до праці.

1900 року Іван Боберський повернувся у Львів й одразу із завзяттям узявся до роботи. Викладаючи німецьку мову та класичну філологію в Першій академічній гімназії Львова, він одночасно стає вчителем фізичної культури. На той час на західноукраїнських землях фізична культура переживала часи повної інертності й дуже малого зацікавлення нею. Її перші несміливі кроки співпадають саме з появою у Львові професора Боберського, високий фах якого був одразу помічений в колах української спортивної громадськості. Отже, у 1901 році при вступі у спортивне товариство "Сокіл" на загальних зборах його обрали заступником голови товариства і доручили керувати учительським гуртком з підготовки учителів руханки. У червні 1901 року за підтримки Івана Боберського був створений гурток для підготовки гімназійної молоді до публічних гімнастичних виступів. У навчальні програми Першої академічної гімназії також були введені забави та ігри з м'ячем для учнів молодших класів.

Організація руханкових груп вимагала упорядкування відповідної спортивної термінології. Іван Боберський після пошуків власне українського словесного окреслення нових і невідомих понять намагався зберегти у спортивній термінології рідні вислови й український дух. Він, зокрема, впровадив такі новотвори, як "сітківка", або "відбиванка" (волейбол), "копаний м'яч" (футбол), "наколесництво" (велоспорт), "гаківка "(хокей) та інші, широко використовувані на західноукраїнських землях до 1939 року.

Велику увагу Іван Боберський приділяв видавничій справі, яка на його думку мала слугувати для просвітництва у питаннях фізичної культури. Адже підручників для підготовки фахівців з фізичного виховання у Львові на той час не було. Власним коштом він опублікував перші підручники гімнастичних вправ, спортивних ігор: "Забави й гри рухові" (1904-1905), "Копаний м'яч" (1906). "Значення руханкових товариств" (1909) та багато інших.

В період, коли Боберський очолював сокільський руху (1908-1914 рр. він був головою товариства "Сокіл-Батько") з його ініціативи створюються нові спортивні структури, набувають поширення та розвитку окремі види спорту, товариства, клуби не лише у Львові, а й у провінції. Завдяки активній його праці в Західній Україні щодо організації цих товариств було засновано 974 сокільських гнізд й близько 800 січових товариств. Майже кожне третє село Галичини мало свої руханкові товариства. Боберський першим приділив увагу залученню до спортивно-гімнастичних товариств жінок.

З 1915 року Іван Боберський - член Головної Української Ради, у 1918-1919 роках - референт пропаганди у Державному секретаріаті військових справ ЗУНР.
У листопаді 1920 року за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР-ЗОУНР Іван Боберський виїхав повноважним представником до США та Канади для організації допомоги стрілецькому війську. Під час служби за кордоном він постійно підтримував зв'язки з рідним краєм. Із 1925 року Боберський - представник Львівського товариства опіки над українськими емігрантами в Канаді з уповноваженням співпрацювати з Товариством опіки імені святого Рафаїла. У 1932 році професор Боберський перебрався з Канади до Югославії, де мешкав у маленькому містечку Тржичі аж до самої смерті.