УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 118 відвідувачів

Теги
церква та політика діаспора Доброчинність краєзнавство Києво-Печерська Лавра Вселенський Патріархат секти українська християнська культура постать у Церкві монастирі та храми України комуністи та Церква Церква і влада УПЦ КП вибори Католицька Церква забобони конфлікти автокефалія молодь розкол в Україні УГКЦ милосердя Мазепа Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і політика церква і суспільство 1020-річчя Хрещення Русі шляхи єднання Патріарх Алексій II Ющенко Президент Віктор Ющенко Археологія та реставрація Голодомор іконопис Предстоятелі Помісних Церков церковна журналістика Церква і медицина Священний Синод УПЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну педагогіка






Рейтинг@Mail.ru






22 серпня 1993 року канонізовано преподобного Лаврентія Чернігівського



Не одне звільнення від гріхів робить святим, а також присутність Духа і багатство добрих справ.

Святитель Іоанн Златоуст

Коли Православна Церква канонізує людину, тобто зводить у ранг святих одного з своїх подвижників - це значна подія в житті Церкви. Лише шанованого народом подвижника, після певного дослідження його життя і підтвердження істинності чудес, що звершуються за його заступництва, на Архієрейському або Помісному соборі Церква проголошує святим. Цим актом Церква не «робить» людину святою, а лише засвідчує її святість, набуту в силу дії Святого Духа.

22 серпня 1993 року Архієрейський собор Української Православної Церкви засвідчив святість та причислив до лику святих преподобних великого молитовника і чудотворця - старця Лаврентія Чернігівського (Проскуру Луку
Овсійовича, 1868-1950).

Під час прославлення подвижника в Єлецькому монастирі Чернігівської єпархії, коли гробниця була розкрита, вся усипальниця наповнилася чудесним ароматом. В повітрі відчувався запах якоїсь неземної речовини - запашного райського єлею - який дещо зволожив одяг тих присутніх, що молилися при цьому урочистому дійстві. Навіть рік потому невеликий шматочок тканини, що був у руках у черниці, яка стояла поруч із гробницею, зберігав тонкий аромат жасмину і трояндової олії.

При співі «Зі святими упокой» була знята кришка труни і присутні побачили нетлінні мощі Преподобного, які свідчать про величну силу Божу, що звершується в людській немочі. Нематеріальна, неземна духовна сила випромінювалася від святих мощей, і всі з трепетом стали на коліна, промовляючи молитву: «Преподобний отче наш Лаврентіє, моли Бога за нас!»