УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 129 відвідувачів

Теги
Вселенський Патріархат конфлікти Ющенко постать у Церкві Священний Синод УПЦ Києво-Печерська Лавра Археологія та реставрація 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство Церква і влада комуністи та Церква шляхи єднання іконопис секти УПЦ КП педагогіка Мазепа Голодомор Церква і політика Католицька Церква автокефалія розкол в Україні діаспора милосердя Приїзд Патріарха Кирила в Україну забобони українська християнська культура Патріарх Алексій II церква та політика Митрополит Володимир (Сабодан) церковна журналістика вибори Церква і медицина Доброчинність молодь Президент Віктор Ющенко УГКЦ монастирі та храми України краєзнавство Предстоятелі Помісних Церков






Рейтинг@Mail.ru






30 серпня 1922 року народився Павло Прокопович Глазовий – український гуморист



Якби не міг збирати я
Веселого й смішного,
Давно розпалась би душа
Під тягарем страшного...
Павло Глазовий

«Краще гірка, але правда» - говорить народна мудрість. Правда, як сонячне світло освітлює все навколо. Втім навіть правду слід говорити людям вміло. Часто Христос, коли викривав людські вади, робив це за допомогою приповістей. У такий спосіб Він ніби давав можливість людині самій розібратися у своїй душі, проаналізувати свої дії.

Схожий метод приповістей-гуморесок уживав у своїй поетичній творчості Павло Прокопович Глазовий. Сьогодні згадується день його народження.

Високий, поставний, з красивим відкритим обличчям, що ледь-ледь (наче здалеку) підсвічувала тепла усмішка, навіть на людях він здавався самітником, зосередженим на своїх думках - наче над отією книгою, що кожен Майстер пише все життя. Таким він пригадується своїм близьким та знайомим у пік своєї творчості.

Павло Прокопович Глазовий був родом з Миколаївської області, походив з сім'ї хлібороба. Батьки й навіть дехто з родичів були репресовані. Воював. Пройшов Ленінградську блокаду. Мав три бойових ордени, але нагородами не пишався і медалі свої після війни роздарував сусідським дітям.
В 1950 році закінчив Київський педагогічний інститут ім. Максима Горького. Ще зі студентських років співпрацював з журналом "Перець". Було це так. Студент педагогічного інституту читав свої вірші однокурсникам, а ті в один голос говорили: "Це саме для "Перця!". Направив він свої твори в журнал, а вже через тиждень його сповістили, що сам Остап Вишня читав і хвалив його вірші, а деякі з них було відразу надруковано.

Згодом Глазовий прийшов у "Перець" працювати, і вже через два роки став заступником головного редактора. Він був не тільки чудовим поетом-гумористом, він був талановитим адміністратором. Саме при Глазовому наклад "Перцю" виріс до 3,5 мільйонів примірників! Його вірші лунали на всіх офіційних концертах. Влада побоювалась гострого пера Павла Прокоповича, адже між рядками його гуморесок можна було чекати будь-якої критики в її адресу. Заборонити самого Глазового було не можливо, тому Радянська влада була змушена миритися з його віршами, але вона помстилася йому тим, що книжки виходили дуже обмежено, офіційних державних нагород він не мав.

Павло Глазовий створив у своїх творах строкату й різноманітну галерею персонажів, що самі промовляють за себе, живуть своїм життям, постають такими, якими є: не кращими й не гіршими, але скрізь - справжніми. Котрі, то на жаль, то на радість, втілюють риси, характерні для свого часу і свого народу.

У гумористиці Павла Глазового, в єдності віршованих історій, ситуативних подробиць, постає широка картина народного життя та його особливості.