УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 64 відвідувачів

Теги
Патріарх Алексій II іконопис молодь постать у Церкві Президент Віктор Ющенко церква і суспільство українська християнська культура краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі вибори конфлікти монастирі та храми України Вселенський Патріархат УПЦ КП шляхи єднання діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ Церква і медицина Церква і влада Києво-Печерська Лавра Голодомор Католицька Церква Доброчинність секти автокефалія Мазепа Предстоятелі Помісних Церков церковна журналістика милосердя Ющенко Священний Синод УПЦ Археологія та реставрація Церква і політика комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну розкол в Україні педагогіка церква та політика забобони






Рейтинг@Mail.ru






7 вересня 1875 народився український живописець та педагог Мурашко Олександр Олександрович



Якщо художник стоїть перед натурою як професор,
то у нього не вийде нічого від мистецтва; шукайте
мистецтво там, де професор стоїть перед натурою
як учень... Будьте в мистецтві як діти,
щирими і безпосередніми.
Мурашко О.О.

Він був великим українським живописцем. Його картини, портрети, етюди полонили світ, їх замовляли знатні особи, меценати, шанувальники таланту. Істинний киянин, він створив у своєму улюбленому місті Українську академію мистецтв і був її першим ректором.

Карусель... Дерев'яні коники, сірі в яблуках, півники з вогненними хвостами і яскравими гребенями, човники, лави на двох... Усе швидше й швидше летять вони по колу, перехоплюючи подих, і, здається, тобі назустріч летить земля. Безтурботна радість, наївне дитяче щастя.

«Карусель», можливо, найзнаменитіша картина Олександра Мурашка, яка прославила його ім'я і його батьківщину - Україну ще 1909 року. Двійко дівчат-підлітків на тих самих сірих у яблуках «кониках». І скільки захоплення в їхніх обличчях, скільки святковості в убранні. А яка експресія в майстерній передачі руху й настрою, повноти буття. Жанровий епізод, зупинена мить, вихоплена з сільського життя початку століття, переростає в картині у подію. Саме підтекст, внутрішній психологізм образів стає головним. «Мені хотілося, - скаже художник, - передати весь вихор руху каруселі, весь блиск її балаганних прикрас, сором'язливість і радість сільських дівчат, котрі вперше потрапили у місто, накупили собі міських обнов, причепурилися й уперше в житті сіли на дерев'яних коней каруселі»... Усе це художникові блискуче вдалося. І рух каруселі, і внутрішній стан дівчат майстерно передано не лише композицією картини, позами її героїнь, а й кольором.

На десятій Міжнародній виставці в Мюнхені 1909 року саме цим полотном дебютував український митець Олександр Мурашко. «Карусель» було відзначено Золотою медаллю. Але не тільки вона стала нагородою експонентові. Його ім'я стало популярним на Заході. Редакції часопису «Мистецтво для всіх», «Лейпцизькі ілюстровані відомості», видавничі фірми в Лейпцизі, Берліні й Мюнхені просили дозволу зробити кольорові чи однотонні репродукції картини, гарантуючи їй почесне місце на шпальтах своїх видань. Комітет Берлінської виставки запросив Мурашка до участі в ній, а фірма Едуарда Шульте запропонувала влаштувати персональні виставки в Мюнхені, Дюссельдорфі й Кельні, чим художник скористався згодом, експонуючи на них 25 своїх полотен. Але найпочеснішим стало запрошення взяти участь у дев'ятій Міжнародній виставці в Венеції у квітні-жовтні 1910 року.

На пропозицію, природно, митець пристав. Дві чудові картини «Недільний день» («Тихий смуток») і «На терасі» було взято на виставку, й вони заслужили похвальні відгуки не тільки відвідувачів-знавців, а й усієї європейської критики, не завжди прихильної до живописців із Росії. На превеликий жаль нащадків, обидві картини було продано, одну - у Бухарест, другу - у Нью-Йорк. Як і картину «Карусель», продану просто з Мюнхенської виставки в Будапешт, у Королівську галерею.

У Національному художньому музеї України найкращим полотнам Мурашка відведено великий зал. Але багато їх розсіяно по всьому світові. Талановитих і неповторних. Тільки він міг написати ці картини - свідчення свят і буднів минаючого століття. Їх, звісно, і тепер не вистачає сучасній нашій людині, його майстерного колориту життя міста й села, Чернігівщини й Полтавщини, Києва й Парижа. У них - не тільки газові ліхтарі й довгі сукні дам півсвіту, ідилія сільських садиб і скорботний побут селян. У них - пошук розгадки внутрішнього життя людини. І найкраще це передано в портретах його друзів-художників Рєпіна, Нестерова, Кустодієва, Прахова, Станіславського й у портретах-зображеннях юних сільських дівчат, чистих і відкритих у своїй душевній простоті, колоритних сільських бабусь із мудрими темними обличчями. І навіть світських дам у рожевому, котрих усе-таки доводилося писати заради заробітку.

Його називали першим українським європейцем, Сєровим і Кустодієвим України. Та він був Мурашком. Українським художником, який наважився на рівних змагатися з художниками Європи й малярами Росії, і академістами, і передвижниками. Він із ними дружив, учився в них, але залишався сам собою - Олександром Мурашком. Неповторним, надзвичайного таланту маляром. Майстром фарб. Майстром кольору. Неперевершеним українським портретистом.

Мурашко був і лишається представником здорового,
чистого мистецтва, мистецтва радісного,
бадьорого і глибокого, як саме життя.
М.Бурачек