УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 132 відвідувачів

Теги
милосердя секти Археологія та реставрація Ющенко конфлікти Церква і влада церковна журналістика педагогіка вибори постать у Церкві церква та політика комуністи та Церква Митрополит Володимир (Сабодан) Священний Синод УПЦ молодь Церква і політика краєзнавство Вселенський Патріархат Патріарх Алексій II монастирі та храми України УПЦ КП Голодомор Доброчинність Приїзд Патріарха Кирила в Україну розкол в Україні церква і суспільство шляхи єднання забобони Президент Віктор Ющенко автокефалія Предстоятелі Помісних Церков Церква і медицина Мазепа Києво-Печерська Лавра українська християнська культура Католицька Церква іконопис 1020-річчя Хрещення Русі УГКЦ діаспора






Рейтинг@Mail.ru






11 вересня 1864 року народився Грабовський Павло Арсенович – український поет, публіцист і перекладач



Засланець, замолоду одірваний од рідної землі, якутських
тундр і снігів Грабовський зумів викохати таку велику любов до
рідного краю й народу, до якої навіть у нашому письменстві
не зразу добереш аналогію.
Сергій Єфремов

На його обличчі - печать зажури і мужності, мудрості і самозречення. Високе чоло, задумливий погляд сірих очей, ясних, аж прозорих, глибоких, як тінь вечорова. Такі очі одних гріють вогнем, а інших обдають крижаним холодом. Хоч більшу частину свого життя письменник провів у тю¬ремних казематах і на холодній півночі, хоч замість людей бачив грати та фортечні стіни, все ж ні на хвилину не зга¬сав у ньому вогонь любові до людей.

Павло Арсенович народився через три роки після «голодної волі», селянської реформи 1861 року. Вихователем вразливої його душі було саме життя. Павло Арсенович був родом із бідної сім'ї церковного паламаря села Пушкарного, Охтирського повіту, Харківської губернії. Рано залишившись сиротою він був змушений багато працювати, щоб вибитися в люди.

Вчився в Охтирській бурсі, потім - у Харківській духовній семінарії. Але піти духовним шляхом служіння Богові йому не судилося. На його долю випало багато випробування. Проте, а ні тюрми, ні заслання до найвіддаленіших місць Сибіру не зламали любов і відданість власному народові. Автор кількох збірок нев'янучої поезії, бли¬скучий публіцист, талановитий перекладач, народник. Він багато творив на ниві перекладу. Значну увагу Грабовський приділяв поетичній творчості слов'янських, скандинавських та угорських літераторів. Поет-перекладач мріяв про видання українською мовою творів угорського поета Петефі та італійської поетеси Ади Негрі. Одним з перших на Україні звернувся Грабовський до грузинської (Чавчавадзе, Бараташвілі, Церетелі), вірменської (Ісаакян, Туманян), естонської (Лідія Койдула, Крейцвальд) поезії.

Такий життєвий шлях цієї людини. «Як подивлюсь я на своє життя від початку, так не було в йому нічогісінько майже світлого, крім важкої праці, злиднів, хвороб та пропадання серед жорстоких, запеклих людей, серед нелюдських та катівських громадських обставин,- скаржився поет на власну долю у своїй «Автобіографії».- Горем та злиднями почалося моє життя, горем та злиднями й скінчиться. Але не треба мені світових заман та ласощів, аби тільки дали спромогу працювати для рідного краю, присвятити йому ті слабі сили, які ще ос¬тались в моїм покаліченім та понівеченім тілі. Не дають і не дадуть...».

Небагато відміряла йому доля, але за короткий час Грабовський зумів залишити виразний слід у духовній культурі рідного народу.