УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 183 відвідувачів

Теги
Предстоятелі Помісних Церков 1020-річчя Хрещення Русі церковна журналістика розкол в Україні Доброчинність комуністи та Церква УПЦ КП іконопис Священний Синод УПЦ Церква і влада церква та політика церква і суспільство Президент Віктор Ющенко Ющенко Києво-Печерська Лавра Церква і політика забобони українська християнська культура Католицька Церква молодь шляхи єднання Мазепа діаспора секти Церква і медицина УГКЦ Митрополит Володимир (Сабодан) Вселенський Патріархат Приїзд Патріарха Кирила в Україну постать у Церкві Голодомор вибори милосердя конфлікти краєзнавство Патріарх Алексій II педагогіка Археологія та реставрація монастирі та храми України автокефалія






Рейтинг@Mail.ru






14 вересня 1834 року народився Свидницький Анатолій Патрикійович – український письменник



Твір, який читають, має теперішнє;
твір, який перечитують, має майбутнє.
О. Дюма

Один із талановитих представників реалізму в українській літературі Анатолій Патрикійович Свидницький народився на Поділлі. Виховувався майбутній письменник у сім'ї сільського священика, тож не дивно, що йому готувалась відповідна освіта і кар'єра. Закінчивши восьмирічну школу-бурсу, він вступив до Кам'янець-Подільської духовної семінарії, де навчався протягом п'яти років. Здібний, допитливий юнак старанно вивчав грецьку, латинську, старослов'янську, французьку, польську, болгарську мови, цікавився українською історією, літературою, етнографією. Роки навчання у Кам'янці залишили помітний слід у житті Анатолія Свидницького. Це були роки його юності, і хоч молодого семінариста пригнічував жорстокий режим, він знаходив час для духовного відпочинку наодинці з природою, з Шевченківськими віршами. Залишивши семінарію, Свидницький вступив до Київського університету, спочатку на медичний, а потім на історико-філологічний факультет. Запити молодого Свидницького були багатообіцяючими, проте, через нестачу коштів на навчання, він змушений був залишити освіту. Склавши іспит на вчителя словесності, Анатолій Свидницький виїхав у Миргородське повітове училище, щоб заробляти собі на хліб...

Там, поринувши у громадсько-культурну роботу (заснував недільну школу, організовував літературно-музичні вечірки, писав історико-етнографічні нариси, вірші тощо), Свидницький зіткнувся з міністерськими указами і заборонами, діяти всупереч яким було зовсім не просто. Та й матеріальне становище було скрутним. Що ж допомагало йому боротися з виром життя, не втрачаючи природного оптимізму? Може, спогади про свої нелегкі молоді роки, а відтак і про Кам'янець-Подільський, місто втраченої юності? І хоч роки навчання були для письменника нелегкими, він їх пам'ятав, як і саме місто, його дивну природу і архітектуру. Про це свідчать рядки з його роману "Люборацькі": "Кам'янець, як глянути на нього здалеку, стоїть в долині, а прийдеться їхати, то на горі, та ще й на якій горі! Думаєш, дивлячись: тут була колись-то кругла яма, та чиясь невідома сила провела пальцем краями і в тім місці земля репнула; середину ж зігнало до купи, а кругом став рів широченний та глибоченний. На дні річка потекла, Смотрич... Понад річкою, де місця стало, люди, що та мурашня, купки собі понагортали і жиють. Глянеш згори - голова закрутиться, глянеш знизу - шапка злетить... Смотрич обтікає город кругом, що з якого боку не їхати в Кам'янець, конче треба через воду: з Руських фільварків і мосту нема; від Цісарського (остріяцького) кордону їдуть Підзамчем та крізь фортецю, а далі мостом, ще турецьким кажуть".

Свидницький дав нам можливість подивитись на Кам'янець XIX століття очима героїв роману. Роману, який він називав сімейною хронікою, проте, це не аналогія до батьківської сім'ї чи власного життя. Це правдива історія з життя багатьох родин того часу. Написаний у 1861-1862 роках, роман "Люборацькі" побачив світ лише 1886 року, тобто через чверть століття. Іван Франко писав: "Анатолій Свидницький, може, і сам не здогадувався, що написав твір, який надовго залишиться однією з найкращих оздоб української літератури".