УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 105 відвідувачів

Теги
Церква і політика Вселенський Патріархат діаспора вибори Предстоятелі Помісних Церков Голодомор Ющенко Церква і влада Патріарх Алексій II розкол в Україні УГКЦ церква і суспільство молодь церковна журналістика Президент Віктор Ющенко Археологія та реставрація Доброчинність комуністи та Церква іконопис українська християнська культура Католицька Церква шляхи єднання автокефалія монастирі та храми України милосердя Священний Синод УПЦ Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі Києво-Печерська Лавра УПЦ КП постать у Церкві педагогіка краєзнавство Приїзд Патріарха Кирила в Україну забобони Церква і медицина конфлікти церква та політика Митрополит Володимир (Сабодан) секти






Рейтинг@Mail.ru






19 вересня 1875 року помер Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський, письменник, етнограф і мовознавець



Хто щиро бореться за розквіт свого
народу, завжди вливає нові сили у велику
скарбницю людства
В. І. Мухіна

Про цю людину Тарас Шевченко розповідав так: «Я знав його як найшаленішого і невичерпного віршописця». Поет і етнограф Олександр Степанович Афанасьєв, а саме про нього піде сьогодні річ, обрав собі псевдонім Чужбинський. Його творча спадщина дуже велика - вірші і оповідання, романи, етнографічні і лінгвістичні праці, публіцистика, літературно-критичні статті та переклади. Здебільшого Олександр Степанович писав російською мовою, а в українській літературі став відомим як поет-романтик, автор кількох прекрасних зразків романсової лірики («Скажи мені правду, мій добрий козаче», «Ой у полі на роздоллі» та ін.). У цій галузі він цілком завдячував Шевченкові. За його власним зізнанням, саме поява «Кобзаря» «викликала любов до рідного слова».

Перша зустріч Чужбинського з Т. Шевченком відбулася влітку 1843 року на Полтавщині. З того часу вони заприятелювали: разом мандрували Чернігівщиною, після повернення Шевченка з заслання зустрічалися в Петербурзі. Чужбинський заходив на квартиру до Шевченка напередодні його смерті. Вони ще мріяли разом поїхати на Україну, до Дніпра...

На початку 50-х років Олександр Чужбинський переїжджає до Петербурга. Тут від плідно працює як російський письменник, створює багато прозових і поетичних творів на теми провінційного, столичного і військового життя. 1855 року він анонімно випускає збірку віршів «Що було на серці», в якій міститься основна частина його поетичного доробку українською мовою. Та особливу цінність має наукова праця О. С. Чужбинського на ниві української культури. Бо в той же час він укладає словник української мови, який був частково надрукований. Цією працею він заявив про себе як справжній патріот своєї Батьківщини. До цього слід долучити ще й літературно-критичні виступи та філологічні студії письменника, якими він відстоював право самобутнього розвитку української літератури. Це мало особливе значення за тих історичних умов. У цьому плані особливої ваги набувають відгуки О. Афанасьєва-Чужбинського про Т. Шевченка (рецензії на вихід «Кобзаря» в перекладах російських поетів, журнал «Основа» та ін.). Неперехідне значення мають його «Спогади про Т. Г. Шевченка», написані одразу по смерті поета. В 50-х роках Олександр Степанович працює і як фольклорист та етнограф («О малорусских думах», «Быт малорусского крестьянина» та ін.). 1856 року його запрошують до участі в експедиції для вивчення прирічкових районів, і він протягом кількох років досліджує райони річок Дніпра й Дністра. Наслідком наукової подорожі була капітальна двотомна праця «Поездка в Южную Россию». Звідси починається розвиток української етнографії як науки. Цю працю високо оцінив Панас Мирний. В ній автор заперечує офіційну тезу про те, що Україна ніколи не була незалежною, а отже й надалі не може мати своєї державності. Переконливо говорить дослідник і про українську мову як одну з найдавніших, що лягла в основу інших слов'янських мов.

Найповніше видання творів О. Афанасьєва-Чужбинського вийшло в 1890-1893 роках у Петербурзі. 1912 року полтавський дослідник минулого І. Ф. Павловський вмістив його біографію у словнику письменників і вчених Полтавської губернії. Того ж року у Львові Іван Франко видав збірку «Українські поезії Чужбинського». Відтоді окремі його твори, переважно віршовані, друкувалися в різних збірниках, антологіях української поезії тощо. В 1961 році Анатоль Костенко представив поезію Чужбинського в збірнику «Поети пошевченківської доби». А 1972 року видавництво «Радянський письменник» випустило в світ збірку Чужбинського під назвою «Поезії».
Багата жанрами спадщина О. Афанасьєва-Чужбинського - проза і поезія, літературна критика, публіцистика, мовознавство і етнографія, і в кожній із них письменник сказав своє вагоме слово. Своєю творчістю він заклав міцну цеглину в розбудову української культури, літератури і науки.