УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 113 відвідувачів

Теги
Доброчинність Патріарх Алексій II церква і суспільство секти Президент Віктор Ющенко Вселенський Патріархат розкол в Україні Мазепа Митрополит Володимир (Сабодан) церковна журналістика УПЦ КП монастирі та храми України діаспора вибори Церква і влада Голодомор забобони Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ автокефалія конфлікти комуністи та Церква Предстоятелі Помісних Церков постать у Церкві шляхи єднання Церква і політика краєзнавство молодь УГКЦ Ющенко Церква і медицина українська християнська культура Католицька Церква церква та політика педагогіка 1020-річчя Хрещення Русі милосердя іконопис






Рейтинг@Mail.ru






19 вересня 1875 року помер Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський, письменник, етнограф і мовознавець



Хто щиро бореться за розквіт свого
народу, завжди вливає нові сили у велику
скарбницю людства
В. І. Мухіна

Про цю людину Тарас Шевченко розповідав так: «Я знав його як найшаленішого і невичерпного віршописця». Поет і етнограф Олександр Степанович Афанасьєв, а саме про нього піде сьогодні річ, обрав собі псевдонім Чужбинський. Його творча спадщина дуже велика - вірші і оповідання, романи, етнографічні і лінгвістичні праці, публіцистика, літературно-критичні статті та переклади. Здебільшого Олександр Степанович писав російською мовою, а в українській літературі став відомим як поет-романтик, автор кількох прекрасних зразків романсової лірики («Скажи мені правду, мій добрий козаче», «Ой у полі на роздоллі» та ін.). У цій галузі він цілком завдячував Шевченкові. За його власним зізнанням, саме поява «Кобзаря» «викликала любов до рідного слова».

Перша зустріч Чужбинського з Т. Шевченком відбулася влітку 1843 року на Полтавщині. З того часу вони заприятелювали: разом мандрували Чернігівщиною, після повернення Шевченка з заслання зустрічалися в Петербурзі. Чужбинський заходив на квартиру до Шевченка напередодні його смерті. Вони ще мріяли разом поїхати на Україну, до Дніпра...

На початку 50-х років Олександр Чужбинський переїжджає до Петербурга. Тут від плідно працює як російський письменник, створює багато прозових і поетичних творів на теми провінційного, столичного і військового життя. 1855 року він анонімно випускає збірку віршів «Що було на серці», в якій міститься основна частина його поетичного доробку українською мовою. Та особливу цінність має наукова праця О. С. Чужбинського на ниві української культури. Бо в той же час він укладає словник української мови, який був частково надрукований. Цією працею він заявив про себе як справжній патріот своєї Батьківщини. До цього слід долучити ще й літературно-критичні виступи та філологічні студії письменника, якими він відстоював право самобутнього розвитку української літератури. Це мало особливе значення за тих історичних умов. У цьому плані особливої ваги набувають відгуки О. Афанасьєва-Чужбинського про Т. Шевченка (рецензії на вихід «Кобзаря» в перекладах російських поетів, журнал «Основа» та ін.). Неперехідне значення мають його «Спогади про Т. Г. Шевченка», написані одразу по смерті поета. В 50-х роках Олександр Степанович працює і як фольклорист та етнограф («О малорусских думах», «Быт малорусского крестьянина» та ін.). 1856 року його запрошують до участі в експедиції для вивчення прирічкових районів, і він протягом кількох років досліджує райони річок Дніпра й Дністра. Наслідком наукової подорожі була капітальна двотомна праця «Поездка в Южную Россию». Звідси починається розвиток української етнографії як науки. Цю працю високо оцінив Панас Мирний. В ній автор заперечує офіційну тезу про те, що Україна ніколи не була незалежною, а отже й надалі не може мати своєї державності. Переконливо говорить дослідник і про українську мову як одну з найдавніших, що лягла в основу інших слов'янських мов.

Найповніше видання творів О. Афанасьєва-Чужбинського вийшло в 1890-1893 роках у Петербурзі. 1912 року полтавський дослідник минулого І. Ф. Павловський вмістив його біографію у словнику письменників і вчених Полтавської губернії. Того ж року у Львові Іван Франко видав збірку «Українські поезії Чужбинського». Відтоді окремі його твори, переважно віршовані, друкувалися в різних збірниках, антологіях української поезії тощо. В 1961 році Анатоль Костенко представив поезію Чужбинського в збірнику «Поети пошевченківської доби». А 1972 року видавництво «Радянський письменник» випустило в світ збірку Чужбинського під назвою «Поезії».
Багата жанрами спадщина О. Афанасьєва-Чужбинського - проза і поезія, літературна критика, публіцистика, мовознавство і етнографія, і в кожній із них письменник сказав своє вагоме слово. Своєю творчістю він заклав міцну цеглину в розбудову української культури, літератури і науки.