УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 63 відвідувачів

Теги
Президент Віктор Ющенко УГКЦ шляхи єднання постать у Церкві Предстоятелі Помісних Церков автокефалія краєзнавство Голодомор педагогіка Католицька Церква Церква і політика 1020-річчя Хрещення Русі секти Митрополит Володимир (Сабодан) забобони церква та політика Патріарх Алексій II Доброчинність комуністи та Церква українська християнська культура конфлікти розкол в Україні церковна журналістика Вселенський Патріархат іконопис Мазепа монастирі та храми України Церква і медицина Священний Синод УПЦ діаспора молодь Археологія та реставрація вибори церква і суспільство УПЦ КП Церква і влада Приїзд Патріарха Кирила в Україну Ющенко Києво-Печерська Лавра милосердя






Рейтинг@Mail.ru






22 вересня день пам’яті обрітення та перенесення мощей святителя Феодосія Чернігівського



Шлях земний богоугодно пройшовши, прийняв ти від Христа Бога вінець слави нетлінний.

Акафіст святителю Феодосію Чернігівському

Господь щедро обдарував Чернігівську землю святими. Одні лишалися служити власному народу, інші йшли у чужі землі, щоб донести істину і поширити її серед невіруючих. Але той, хто бодай раз у житті бачив захід сонця над Черніговом, чув плескіт Десни і линув серцем за її нестримною течією, уже повік не забуде цього благословенного краю.

У сімнадцятому столітті на Чернігівській землі прославився своїм подвижницьким життям святитель Феодосій Чернігівський. В сьогоднішній Свята Церква молитовно згадує обрітення та перенесення його святих мощей.

Походив святитель із давнього шляхетського роду Полоницьких-Углицьких. Хлопчик зростав у традиціях Православія: батько був ієреєм в одній із місцевих церков, мати займалася вихованням дітей, навчала основ християнської віри.

Ще з юних років Феодосій вирішив присвятити своє життя служінню Господу: подовгу молився, допізна засиджувався над Святим Письмом. Батьки раділи, дізнавшись про вибір сина і усіляко підтримували його на шляху духовного становлення.

Здобувати освіту Феодосій поїхав до Києва в Богоявленський монастир. Київ справив на нього незабутнє враження: стрімкі куполи величних церков, осяйні хрести, тужні звуки дзвонів, що пливуть і немов зависають у густому повітрі. І все те потопає у яскравій зелені садків. Після закінчення навчального курсу Феодосій прийняв чернечий постриг при Києво-Печерському монастирі, але невдовзі залишив Київщину і перебрався на любу серцю Чернігівщину. Тут Феодосій із невеликими перервами прожив до кінця своїх днів, піклуючись про віруючих, просвітлюючи заблудлих.

Іісус Христос явив нам приклад терпіння і любові. Кожен, хто відчував збентеження і пригніченість, знаходив біля Нього спокій і умиротворення. Господь і Свого угодника святителя Феодосія благословив сіяти у серця зневірених надію і мир, дарувати оточуючим любов і душевну гармонію.
Силу його молитов відчули сотні православних чернігівців, які позбулися душевного тягаря, навчилися прощати ворогам своїм і щохвилини дякувати Богові за подароване життя.

«Якщо кожен полегшить страждання бодай однієї людини, світ стане кращим»- вважав святитель Феодосій. Сам він допоміг тисячам: розраджував засмучених, підтримував заблудлих, показував вічні цінності і, закликаючи до покаяння, завжди наголошував, що засуджує гріх, а не грішника.

5 лютого 1696 року святитель Феодосій з миром упокоївся і був похований у склепі під кам`яним чернігівським собором святих Бориса і Гліба, збудованим ще у XII ст.

Після поховання святителя Феодосія біля його мощей почалися чудеса зцілень. Першим, хто відчув це на собі, був вже помічник та наступник угодника Божого - святитель Іоанн (Максимович), майбутній митрополит Тобольський (спочив 1715 року). Захворівши, святитель Іоанн побачив уві сні свого наступника, який мовив: "Служи завтра - і одужаєш". Лежачий владика Іоанн вислухав вечірню та молитви перед служінням Літургії і приготувався до того, щоб вранці піти до храму. Прокинувся він здоровим і без перешкод звершив Божественну Літургію. Після цього святитель Іоанн написав угоднику Божому віршовану надгробну епітафію-подяку. Так почалося вшанування мощей святителя Феодосія, до яких у склеп приходили численні віруючі. Тут зцілювалися від самих різних хвороб, і не тільки православні, а навіть лютерани. З 1835 року чудеса, що відбулися біля гробу святителя, почали записувати. Свідчень про святість владики Феодосія дедалі ставало більше.

Нарешті, 9 вересня 1896 року (за старим стилем), через два століття після блаженної кончини святителя Філарета, в м. Чернігові відбулося обрітення чесних його мощей та урочисте причислення цього угодника Божого до лику святих. Мощі святителя було перенесено до Спаського кафедрального собору.

У радянський період гоніння на Церкву, мощі святителя Філарета пройшли, можна сказати, цілий етап митарств. Їх забирали на «досліди» та «обстеження», виставляли в музеях як експонати. Певний час вони навіть перебували у тодішньому Ленінграді.

У зв`язку з урочистим святкуванням 1000-ліття Хрещення Русі (1988) радянське керівництво повернуло Чернігівській єпархії комплекс споруд колишнього Свято-Троїцько-Іллінського монастиря. Освячував цей храм святитель Феодосій. І тепер, коли храм був призначений кафедральним собором Чернігова, саме сюди було урочисто перенесено мощі святителя Феодосія.
У 1990-х роках, у зв`язку з появою свідоцтв про благодатну поміч святителя постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, угодник Божий, рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви, оголошений покровителем усіх постраждалих від цієї страшної катастрофи.

Благодатну турботу святителя Філарета про рідну землю сьогодні відчувають віруючі не лише землі Чернігівської, а й усі, хто молитовно звертається до нього. Для усіх християн він залишається тією свічею, що вказує шлях до правди і до віри.