УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 48 відвідувачів

Теги
Києво-Печерська Лавра Доброчинність Церква і влада 1020-річчя Хрещення Русі УГКЦ церковна журналістика церква та політика секти конфлікти Археологія та реставрація постать у Церкві краєзнавство Президент Віктор Ющенко комуністи та Церква Священний Синод УПЦ педагогіка Митрополит Володимир (Сабодан) милосердя Предстоятелі Помісних Церков УПЦ КП розкол в Україні іконопис Мазепа Патріарх Алексій II Церква і політика церква і суспільство вибори діаспора Вселенський Патріархат Церква і медицина українська християнська культура Ющенко автокефалія забобони монастирі та храми України Католицька Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну молодь шляхи єднання Голодомор






Рейтинг@Mail.ru






28 вересня 1918 року народився педагог Сухомлинський Василь Олександрович



Людина живе, щоб лишити по собі слід вічний
Василь Сухомлинський

Два десятиліття щоденної кропіткої праці вчителем, потім директором. П'ятдесят книг, безліч статей, оповідань, рукописів. За письмовим столом він зустрічав світанки, а тоді виходив на ґанок зустрічати учнів, без яких не уявляв свого життя...

Про те, що казкою можна лікувати дитячі душі, зранені війною, злиднями, сирітством, Василь Сухомлинський вперше дізнався з творів Януша Корчака. І своїх вихованців він вів «на уроки» до лісу, на берег річки чи до таємничої печери, де разом із ними складав оповідки про справедливість і перемогу добра над злом. Діти ставали спокійнішими і впевненішими, в них засвічувалася віра в те, що не все втрачено, і попереду - сповнене цікавих відкриттів життя. Діти хотіли вчитися. Це була «Школа радості» Сухомлинського». "Життя нашої школи розвивалося з ідеї, яка надихнула мене: дитина за природою своєю - допитливий дослідник, першовідкривач світу. Так нехай перед нею відкриється чудовий світ в живих фарбах, яскравих звуках, у казці та грі, у власній творчості, у красі, що надихає її серце, у прагненні робити добро людям... Я буду так вводити малят у навколишній світ, аби вони щодня відкривали у ньому щось нове, аби кожен крок був мандрівкою до джерел мислення і мови, до краси природи. Я буду піклуватися про те, щоб кожен мій вихованець зростав мудрим дослідником, а кожен крок пізнання облагороджував серце і загартовував волю."

Талановитий педагог ніколи не належав собі. Упродовж 32 років Василь Олександрович вів педагогічний щоденник, який став основою для його художніх і наукових творів - понад 40 книг, 600 статей, 1200 мініатюр-казок, притч та новел для дітей. Його твори перевидавали величезними тиражами, а книга «Серце віддаю дітям» вийшла друком 30 мовами світу. Сухомлинський об'єднав ідею всебічного розвитку особистості з ідеєю гармонійного розвитку суспільства. На його думку, головне завдання учителя - зробити так, щоб найважливішим для кожного вихованця стала його потреба в іншій людині. «Вчительська професія, - писав педагог, - це людинознавство, постійне, невпинне проникнення у складний духовний світ людини. Чудова риса - постійно відкривати у людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення - один із тих коренів, який живить покликання до педагогічної праці. Я твердо переконаний, що цей корінь закладається у людині ще в дитинстві і юності, закладається і в родині, і в школі. Він закладається турботами старших - батька, матері, вчителя, - які виховують дитину в дусі любові до людей, поваги до людини».

Василь Сухомлинський народився на Кіровоградщині і там же, у селі Павлиш, згодом створив свою «Школу радості». «Тридцять років безвиїзної праці в сільській школі були для мене великим, ні з чим не порівнюваним щастям, - писав Сухомлинський у передмові до своєї книги «Серце віддаю дітям». - Що найголовнішим було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей».
Його серце завжди живилося відданістю й турботою. Адже він, як сам говорив, «був фактично убитий на війні» і лише завдяки любові до дітей прожив іще тридцять років.

Виховуй у собі Людину - ось що найголовніше, інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя.

Василь Сухомлинський