УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 181 відвідувачів

Теги
вибори комуністи та Церква Мазепа шляхи єднання Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II церква та політика Священний Синод УПЦ Предстоятелі Помісних Церков Археологія та реставрація УПЦ КП Церква і політика краєзнавство автокефалія Вселенський Патріархат секти забобони церковна журналістика Ющенко конфлікти Церква і медицина українська християнська культура іконопис розкол в Україні УГКЦ молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну діаспора монастирі та храми України Президент Віктор Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі милосердя Католицька Церква церква і суспільство Церква і влада педагогіка Києво-Печерська Лавра Доброчинність Голодомор постать у Церкві






Рейтинг@Mail.ru






29 вересня 1897 року народився Буханець Михайло Самійлович – український бандурист, скрипаль



Любов до свого минулого він (народ) плекав у глибокій задумі,
а інколи й до сліз зворушений, вислухував він сповнену образів
і барв епопею свого тяжкого горя або свого законного й
заслуженого торжества, під впливом до того ж тяжкої
чулої й тонкої художньо-правильної декламації, яка властива
звичайно виконавцям історичних дум - бандуристам.
Микола Лисенко

"Колись я став випадково кобзарем - писав про початок своєї кобзарської діяльності Буханець Михайло Самійлович. - Навчаючись в семінарії, на лотерейний квиток вартістю в 50 копійок мені дісталась кобза вартістю в 25 карбованців. Я тоді вже якось грав на балалайці, мандоліні, гітарі, скрипці, сопілці, виграні, взагалі на тому, що попадало під руки. Кобзу я вперше побачив тоді, коли її виграв. Скільки мої товариші не домагалися, щоб я її відпродав, я не погодився. Став ходити до визначного тоді українського кобзаря Кравченка Михайла... Він тоді уже був нагороджений царським урядом персональною медаллю: "За собирание и хранение родной старины" і пенсією довічно в сумі 3 карбованців на місяць. Більше десяти своїх уроків мені дав Кравченко. Далі я сам підбирав мелодії як акомпанемент до голосу". Це було близбко 1915 року. Починаючи з цих пір Михайло Буханець розпочав інтенсивну кобзарську діяльність. Це були виступи на концертах, написання поетичних текстів і музики до них, створення супроводу для бандури. "Мій репертуар, - писав він, - зростав до 1933 року. А далі злидні (голодовка) і простуда забрали і голос, і скрипку, і кобзу. А що то за кобзар безголосий? За безцінь пішли мої речі, та я спас свою сім'ю". На прохання записати свій репертуар Михайло Самійлович відповідав: "Щоб збагнути свій пісенний репертуар, я безсилий. Він занадто громіздкий. В ньому, крім українських пісень, багато російських, білоруських, навіть на французькій мові, на мові есперанто".

Як бачимо, кобзар володів великим репертуаром, в якому були ще й народна інструментальна музика та дві думи, перейняті від вчителя Михайла Кравченка - "Про Марусю Богуславку" та "Про самарських братів". Визнаючи, що "мій репертуар і був величенький", кобзар хоч і поетично, але аж занадто скромно оцінює свою кобзарську діяльність: "Що мій спів під акомпанемент кобзи десь там, у глухім селі і прошелестів, як легенький вітерець у степу, поколисавши десяток-другий билинок, вартість його нікчемна".

Після національної трагедії - голодомору "знов з'явилась кобза" і Михайло Буханець не без успіху продовжив концертно-кобзарську діяльність, тридцять років якої пов'язані з Кримом. Тут в Криму, з 1954 року Буханець займає посаду садівника в алуштинському санаторії "Утьос". І на цій кримській горі-скелі, цьому бескиді, творить добрі справи. Звідси дивиться на світ, дивує людей своєю працею і творчістю. Своє господарство тримає в ідеальному стані. Його ставлять в приклад садівникам Криму. На його базі проводять обласні семінари, конференції. Керівництво санаторію постійно оголошує йому подяки, нагороджує грамотами, значком "Відмінник курортів Криму". Як висококваліфікований дендролог Михайло Самійлович виступає з доповідями на наукових конференціях в Нікітському ботанічному саду. За його рекомендаціями і безпосередньою участю провадилось обсадження схилів дороги.

Довгі роки Михайло Самійлович писав роман, рукопис якого налічував понад тисячу сторінок. Цей автобіографічний роман писався і перероблявся довго. Автор заповідав його своєму другу В. Прокоф'єву з надією, що він його опублікує. Прокоф'єв роман читав, радив для публікації переробити деякі місця. "Ні! Я пишу, як було!" - відповів М. Буханець і категорично відмовився змінити навіть букву: "Я люблю правду!" Отаким безкомпромісним він був у житті і в мистецтві.

Місця роботи для Михайла Самійловича були тереном для його скромної кобзарської діяльності. Упродовж довгих років висівалось ним музично-духовне зерно і проростало в щедрих людських серцях. Збагачувало їх, формувало їхнє національне світобачення і чекало часу, щоб вибухнути із незнаною силою.