УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 95 відвідувачів

Теги
Церква і влада Археологія та реставрація краєзнавство Ющенко постать у Церкві автокефалія Предстоятелі Помісних Церков Патріарх Алексій II УПЦ КП церковна журналістика конфлікти молодь Києво-Печерська Лавра церква і суспільство милосердя українська християнська культура діаспора іконопис комуністи та Церква Священний Синод УПЦ Церква і політика забобони Церква і медицина Вселенський Патріархат секти Голодомор Доброчинність церква та політика шляхи єднання УГКЦ Католицька Церква розкол в Україні Мазепа педагогіка Приїзд Патріарха Кирила в Україну Митрополит Володимир (Сабодан) 1020-річчя Хрещення Русі монастирі та храми України вибори Президент Віктор Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






29 вересня 1897 року народився Буханець Михайло Самійлович – український бандурист, скрипаль



Любов до свого минулого він (народ) плекав у глибокій задумі,
а інколи й до сліз зворушений, вислухував він сповнену образів
і барв епопею свого тяжкого горя або свого законного й
заслуженого торжества, під впливом до того ж тяжкої
чулої й тонкої художньо-правильної декламації, яка властива
звичайно виконавцям історичних дум - бандуристам.
Микола Лисенко

"Колись я став випадково кобзарем - писав про початок своєї кобзарської діяльності Буханець Михайло Самійлович. - Навчаючись в семінарії, на лотерейний квиток вартістю в 50 копійок мені дісталась кобза вартістю в 25 карбованців. Я тоді вже якось грав на балалайці, мандоліні, гітарі, скрипці, сопілці, виграні, взагалі на тому, що попадало під руки. Кобзу я вперше побачив тоді, коли її виграв. Скільки мої товариші не домагалися, щоб я її відпродав, я не погодився. Став ходити до визначного тоді українського кобзаря Кравченка Михайла... Він тоді уже був нагороджений царським урядом персональною медаллю: "За собирание и хранение родной старины" і пенсією довічно в сумі 3 карбованців на місяць. Більше десяти своїх уроків мені дав Кравченко. Далі я сам підбирав мелодії як акомпанемент до голосу". Це було близбко 1915 року. Починаючи з цих пір Михайло Буханець розпочав інтенсивну кобзарську діяльність. Це були виступи на концертах, написання поетичних текстів і музики до них, створення супроводу для бандури. "Мій репертуар, - писав він, - зростав до 1933 року. А далі злидні (голодовка) і простуда забрали і голос, і скрипку, і кобзу. А що то за кобзар безголосий? За безцінь пішли мої речі, та я спас свою сім'ю". На прохання записати свій репертуар Михайло Самійлович відповідав: "Щоб збагнути свій пісенний репертуар, я безсилий. Він занадто громіздкий. В ньому, крім українських пісень, багато російських, білоруських, навіть на французькій мові, на мові есперанто".

Як бачимо, кобзар володів великим репертуаром, в якому були ще й народна інструментальна музика та дві думи, перейняті від вчителя Михайла Кравченка - "Про Марусю Богуславку" та "Про самарських братів". Визнаючи, що "мій репертуар і був величенький", кобзар хоч і поетично, але аж занадто скромно оцінює свою кобзарську діяльність: "Що мій спів під акомпанемент кобзи десь там, у глухім селі і прошелестів, як легенький вітерець у степу, поколисавши десяток-другий билинок, вартість його нікчемна".

Після національної трагедії - голодомору "знов з'явилась кобза" і Михайло Буханець не без успіху продовжив концертно-кобзарську діяльність, тридцять років якої пов'язані з Кримом. Тут в Криму, з 1954 року Буханець займає посаду садівника в алуштинському санаторії "Утьос". І на цій кримській горі-скелі, цьому бескиді, творить добрі справи. Звідси дивиться на світ, дивує людей своєю працею і творчістю. Своє господарство тримає в ідеальному стані. Його ставлять в приклад садівникам Криму. На його базі проводять обласні семінари, конференції. Керівництво санаторію постійно оголошує йому подяки, нагороджує грамотами, значком "Відмінник курортів Криму". Як висококваліфікований дендролог Михайло Самійлович виступає з доповідями на наукових конференціях в Нікітському ботанічному саду. За його рекомендаціями і безпосередньою участю провадилось обсадження схилів дороги.

Довгі роки Михайло Самійлович писав роман, рукопис якого налічував понад тисячу сторінок. Цей автобіографічний роман писався і перероблявся довго. Автор заповідав його своєму другу В. Прокоф'єву з надією, що він його опублікує. Прокоф'єв роман читав, радив для публікації переробити деякі місця. "Ні! Я пишу, як було!" - відповів М. Буханець і категорично відмовився змінити навіть букву: "Я люблю правду!" Отаким безкомпромісним він був у житті і в мистецтві.

Місця роботи для Михайла Самійловича були тереном для його скромної кобзарської діяльності. Упродовж довгих років висівалось ним музично-духовне зерно і проростало в щедрих людських серцях. Збагачувало їх, формувало їхнє національне світобачення і чекало часу, щоб вибухнути із незнаною силою.