УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 54 відвідувачів

Теги
комуністи та Церква забобони розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) українська християнська культура Голодомор Церква і медицина монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра Церква і влада Патріарх Алексій II Доброчинність краєзнавство педагогіка Священний Синод УПЦ 1020-річчя Хрещення Русі церква та політика Церква і політика Археологія та реставрація УГКЦ Президент Віктор Ющенко УПЦ КП автокефалія постать у Церкві секти церковна журналістика Католицька Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат Ющенко Мазепа діаспора шляхи єднання Предстоятелі Помісних Церков іконопис вибори молодь милосердя конфлікти церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






30 вересня – день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії



Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне
Євангеліє від Матфея

Сьогодні Православна Церква вшановує мученицький подвиг Софії - благочестивої й глибоко віруючої християнки, та її трьох дочок Віри, Надії й Любові. Цих мучениць дуже шанують в нашій православній землі.

Жили вони у ІІ столітті, у часи царювання римського імператора Адріана. Благочестива мати так виховала своїх дочок, що, маючи імена трьох християнських чеснот, вони показували їх приклади своїм життям. Дівчатка не приховували своєї віри й виявилися настільки сильними в ній, що Господь призвав їх на мученицький подвиг, незважаючи на те, що старшій Вірі було всього 12 років, Надії - 10 років, а найменшій - Любові - 9.

У ті часи відбувалися жорстокі гоніння на християн зі сторони язичників. До імператора викликали Софію та трьох її малолітніх дочок й наказали відректися від віри, погрожуючи катуваннями. Три дні готувала свята Софія своїх крихіток до мученицького подвигу. І Сила Божа допомагала їм. Першою постраждала старша сестра: після жорстоких катувань їй відсікли голову. Потім на муки пішла Надія. Перед стратою вона поцілувала сестру й матір і сказала: «Предстанемо разом Святій Трійці». Настала черга наймолодшої дівчинки. Кати думали злякати її видом страти, але вона поцілувала мертві тіла сестер і сама ввійшла в приготовлену палаючу піч. Вогонь не обпалив її, і Любов була також усічена мечем.

Святу Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші муки від розлуки із замученими дітьми. Вона вивезла за місто й поховала тіла своїх дочок. Але Господь утішив святу. Поховавши дітей, Свята Софія три дні провела біля їхньої могили у безперестанній молитві. Третього дня вона заснула сном смерті і з'єдналася з дочками в Царстві Того, любов'ю до Якого були сповнені їхні серця.

Подвиг святих юних християнок можна зрівняти із хресним подвигом Христа, а мучення їхньої матері, що бачила страшну страту своїх дітей, нагадує страждання пресвятої Богородиці біля Хреста Сина Свого. Зараз мощі святих мучениць перебувають у Франції. Люди моляться їм про дарування мудрості, про зміцнення віри, надії й любові.