УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 90 відвідувачів

Теги
церква і суспільство Ющенко церква та політика Патріарх Алексій II монастирі та храми України УПЦ КП Доброчинність Вселенський Патріархат краєзнавство постать у Церкві Києво-Печерська Лавра Церква і медицина педагогіка комуністи та Церква Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко шляхи єднання Приїзд Патріарха Кирила в Україну милосердя Мазепа Голодомор Католицька Церква розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія церковна журналістика вибори Предстоятелі Помісних Церков забобони українська християнська культура УГКЦ діаспора Церква і влада молодь секти Археологія та реставрація іконопис конфлікти Церква і політика






Рейтинг@Mail.ru






9 жовтня 1943 року помер Мар’ян Панчишин



Професія лікаря - це подвиг, вона вимагає самовідданості, чистоти душі і чистоти помислів
Антон Чехов

Дев'ятого жовтня 1943 року у Львові помер Панчишин Мар'ян, професор, завідуючий кафедрою внутрішніх хвороб Львівського медичного інституту, популярний лікар-терапевт та громадський діяч.

До його приймальні на вул. Корнеля Уєйського (тепер Миколи Устияновича) їхали кіньми за сотні кілометрів й іноді чекали своєї черги впродовж декількох днів. Нічого дивного: «народний професор» не лише міг не взяти плати за лікування, а й дати грошей на дорогу.

Народився Мар'ян в родині львівського візника. Батько не мав коштів, щоб дати синові освіту, тож Мар'янові довелося сутужно. Але здібний юнак здобув її коштом заможніших львівських міщан: тоді у Львові вже діяла добре відпрацьована система грантів приватних фундацій для незаможної молоді, з легкої руки патронів Мар'яна почали називати «дитиною Львова». Тож він навчався на медичному факультеті Львівського університету. Відразу після завершення навчання М. Панчишина призначили асистентом кафедри анатомії та керівником першого рентгенологічного відділення клініки. Він брав участь у з'їздах польських лікарів і природознавців, а згодом став асистентом клініки внутрішніх хвороб, секретарем Львівського лікарського товариства. Мобілізований під час Першої світової війни, капітан М. Панчишин керував протиепідемічними шпиталями.

У 1919 році він відкрив свій приватний медичний кабінет, вступив до Українського лікарського товариства, невдовзі - до Наукового товариства ім. Т. Шевченка, а з 1924 року був ректор Українського таємного університету. Крім того, заможний професор заснував декілька стипендій для продовження навчання студентів «катакомбного університету» в Чехословаччині.
Після ліквідації Українського таємного університету М. Панчишин зосередився на роботі у своїй приватній приймальні. Серед його постійних пацієнтів було чимало відомих львівських міщан і митрополит Андрій Шептицький.

У 1924 році Мар'яна Панчишина обрали головою лікарської комісії НТШ. Він ініціював видання «Лікарського вісника», заснував Українське гігієнічне товариство, згодом став провідним ординатором відділу внутрішніх хвороб «Народної лічниці», який він обладнав власним коштом. З жовтня 1939 року М.Панчишин очолював відділ охорони здоров'я Львівської області.

Німецька адміністрація Львова призначила його керівником клініки медінституту, в якому на той час перебувало близько 1200 хворих. Мар'ян Панчишин водночас спробував відновити медичний факультет Львівського університету. Проте оскільки фашистський «новий порядок» обмежував доступ до вищої освіти «унтерменшам», то у Львові закрили всі вищі навчальні заклади. 1942 року німці пішли на компроміс і відкрили декілька «курсів». Серед них були також «державні природничо-медичні фахові курси». І хоча їх формально очолив професор Шульц із Берліна, керував «курсами» фактично М. Панчишин.

У 1943 рік в часи страшних воєнних подій та жорстоких переслідувань українських професорів, Панчишин отримував анонімні дзвінки з погрозами та письмові вироки смерті. Це спричинило у вченого стрес. Він захворів і 9 жовтня 1943 року Мар'яна відійшов до Бога.

Нині в будинку по вул. Чернігівській, у якому мешкав лікар в останні роки свого життя, діє музей галицької медицини ім. М. Панчишина, 1993 року вулицю Аральську перейменували на честь ученого та встановили йому пам'ятник.