УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 87 відвідувачів

Теги
УПЦ КП Вселенський Патріархат Ющенко Археологія та реставрація молодь церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну комуністи та Церква конфлікти розкол в Україні педагогіка вибори Католицька Церква забобони милосердя Церква і влада українська християнська культура Предстоятелі Помісних Церков постать у Церкві автокефалія Президент Віктор Ющенко Церква і медицина краєзнавство Мазепа Патріарх Алексій II Києво-Печерська Лавра церква і суспільство Голодомор Священний Синод УПЦ діаспора шляхи єднання УГКЦ іконопис секти Доброчинність Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і політика монастирі та храми України 1020-річчя Хрещення Русі церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






9 жовтня 1943 року помер Мар’ян Панчишин



Професія лікаря - це подвиг, вона вимагає самовідданості, чистоти душі і чистоти помислів
Антон Чехов

Дев'ятого жовтня 1943 року у Львові помер Панчишин Мар'ян, професор, завідуючий кафедрою внутрішніх хвороб Львівського медичного інституту, популярний лікар-терапевт та громадський діяч.

До його приймальні на вул. Корнеля Уєйського (тепер Миколи Устияновича) їхали кіньми за сотні кілометрів й іноді чекали своєї черги впродовж декількох днів. Нічого дивного: «народний професор» не лише міг не взяти плати за лікування, а й дати грошей на дорогу.

Народився Мар'ян в родині львівського візника. Батько не мав коштів, щоб дати синові освіту, тож Мар'янові довелося сутужно. Але здібний юнак здобув її коштом заможніших львівських міщан: тоді у Львові вже діяла добре відпрацьована система грантів приватних фундацій для незаможної молоді, з легкої руки патронів Мар'яна почали називати «дитиною Львова». Тож він навчався на медичному факультеті Львівського університету. Відразу після завершення навчання М. Панчишина призначили асистентом кафедри анатомії та керівником першого рентгенологічного відділення клініки. Він брав участь у з'їздах польських лікарів і природознавців, а згодом став асистентом клініки внутрішніх хвороб, секретарем Львівського лікарського товариства. Мобілізований під час Першої світової війни, капітан М. Панчишин керував протиепідемічними шпиталями.

У 1919 році він відкрив свій приватний медичний кабінет, вступив до Українського лікарського товариства, невдовзі - до Наукового товариства ім. Т. Шевченка, а з 1924 року був ректор Українського таємного університету. Крім того, заможний професор заснував декілька стипендій для продовження навчання студентів «катакомбного університету» в Чехословаччині.
Після ліквідації Українського таємного університету М. Панчишин зосередився на роботі у своїй приватній приймальні. Серед його постійних пацієнтів було чимало відомих львівських міщан і митрополит Андрій Шептицький.

У 1924 році Мар'яна Панчишина обрали головою лікарської комісії НТШ. Він ініціював видання «Лікарського вісника», заснував Українське гігієнічне товариство, згодом став провідним ординатором відділу внутрішніх хвороб «Народної лічниці», який він обладнав власним коштом. З жовтня 1939 року М.Панчишин очолював відділ охорони здоров'я Львівської області.

Німецька адміністрація Львова призначила його керівником клініки медінституту, в якому на той час перебувало близько 1200 хворих. Мар'ян Панчишин водночас спробував відновити медичний факультет Львівського університету. Проте оскільки фашистський «новий порядок» обмежував доступ до вищої освіти «унтерменшам», то у Львові закрили всі вищі навчальні заклади. 1942 року німці пішли на компроміс і відкрили декілька «курсів». Серед них були також «державні природничо-медичні фахові курси». І хоча їх формально очолив професор Шульц із Берліна, керував «курсами» фактично М. Панчишин.

У 1943 рік в часи страшних воєнних подій та жорстоких переслідувань українських професорів, Панчишин отримував анонімні дзвінки з погрозами та письмові вироки смерті. Це спричинило у вченого стрес. Він захворів і 9 жовтня 1943 року Мар'яна відійшов до Бога.

Нині в будинку по вул. Чернігівській, у якому мешкав лікар в останні роки свого життя, діє музей галицької медицини ім. М. Панчишина, 1993 року вулицю Аральську перейменували на честь ученого та встановили йому пам'ятник.