УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 63 відвідувачів

Теги
церковна журналістика Києво-Печерська Лавра церква і суспільство конфлікти Мазепа монастирі та храми України автокефалія шляхи єднання Священний Синод УПЦ УГКЦ церква та політика комуністи та Церква УПЦ КП Церква і влада Доброчинність молодь постать у Церкві Ющенко Президент Віктор Ющенко краєзнавство забобони Церква і політика Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков секти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Митрополит Володимир (Сабодан) українська християнська культура педагогіка Археологія та реставрація милосердя Голодомор 1020-річчя Хрещення Русі Церква і медицина іконопис Вселенський Патріархат діаспора Патріарх Алексій II розкол в Україні вибори






Рейтинг@Mail.ru






10 жовтня – день пам’яті священномученика Петра (Полянського), митрополита Крутицького, Місцеблюстителя Патріаршого Престолу



Ніколи і ні за яких обставин я не залишу свого служіння і буду до самої смерті вірний Православній Церкві
Священномученик Петро (Полянський), митрополит Крутицький

Сьогодні Православна Церква молитовно святкує пам'ять священномученика Петра, митрополита Крутицького. Один з великих святих XX століття священомученик Петро (у миру Петро Федорович Полянській), як законний місцеблюститель, очолював Церкву після кончини Патріарха Тихона. Він рівний йому і величчю свого подвигу - твердого стояння у вірі, на варті законних прав Церкви аж до мученицької кончини.

Випускник Воронезької Духовної семінарії та Московської Духовної Академії, магістр богослов'я, Петро Полянський викладав у духовних училищах. Він працював в Учбовому комітеті при Святішому Синоді, був ревізором духовно-учбових закладів. Член Помісного Собору Руської Православної Церкви 1917-1918 рр., він був одним з найближчих співробітників святителя Тихона, патріарха Всеросійського.

У 1920 році святитель Тихон запропонував Петру Полянському прийняти чернецтво, священство і незабаром - єпископство для того, щоб він зміг стати його помічником в управлінні Руською Православною Церквою. Удома Петро Федорович висловився у відповідь на цю пропозицію святителя так: «Я не можу відмовитися. Якщо я відмовлюся, то я буду зрадником Церкви, коли згоджуся - я знаю, я підпишу тим собі смертний вирок».

Дійсно, перші арешти святого почалися вже в 1921 році. Після кончини Патріарха Тихона, згідно заповіту святителя, Собором єпископів митрополит Петро був затверджений на посаді місцеблюстителя патріаршого престолу. У цей час він активно протистояв обновленцям. У грудні 1925 року митрополит Петро був арештований - для нього почався час болісних допитів і етичних катувань. І більше він уже не був на волі аж до самої смерті.

Декілька років він провів в ув'язненні за полярним кругом, в нікому невідомому зимовищі Хе в гирлі річки Обь. Під час цих ув'язнень радянські урядовці безуспішно намагалися змусити його співробітничати з більшовицькою владою. В кінці 1926 року на пропозицію влади відмовитися від місцеблюстительства заявив, що «ніколи і ні за яких обставин не залишить свого служіння і буде до самої смерті вірний Православній Церкві». Не піддаючись тиску гонителів Церкви, митрополит Петро залишився вірний справі збереження церковної єдності.

Ні продовження терміну заслання, ні переведення у більш віддалені місця (Тобольськ, Перм, Заполярне), ні погіршення умов ув'язнення не могли зламати волі митрополита. Побоюючись впливу святителя Петра на віруючий народ, але ще не наважуючись убити його, влада заховала святителя в найвіддаленішу глушину. 10 жовтня 1937 року святитель Петро, після багаторічних страждань, був розстріляний в Челябінську і тим самим увінчав свій сповідницький подвиг пролиттям мученицької крові за Христа.Його чесні останки були поховані в безіменній могилі.
18-23 лютого 1997 року Архієрейський Собор Руської Православної Церкви зарахував священномученика Петра до лику святих.