УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 84 відвідувачів

Теги
комуністи та Церква розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II Церква і політика Археологія та реставрація Предстоятелі Помісних Церков вибори церква та політика краєзнавство УГКЦ Президент Віктор Ющенко Приїзд Патріарха Кирила в Україну церковна журналістика 1020-річчя Хрещення Русі Ющенко Церква і медицина іконопис УПЦ КП автокефалія постать у Церкві Києво-Печерська Лавра Голодомор Доброчинність конфлікти Мазепа педагогіка діаспора шляхи єднання Церква і влада милосердя церква і суспільство монастирі та храми України Священний Синод УПЦ забобони секти молодь Католицька Церква Вселенський Патріархат українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






13 жовтня 1865 року помер український письменник Петро Петрович Гулак-Артемовський



Насіння всіх наук ховаються всередині людини, тут приховане їхнє джерело
Григорій Сковорода

Відомий український письменник, історик, педагог та громадський діяч Петро Петрович Гулак-Артемовський народився в містечку Городище Київського воєводства у родині священика дворянського походження. Взагалі рід Гулаків має древні козацькі корені. Родоначальником роду вважається Іван, котрий був генеральним обозним часів гетьмана Петра Дорошенка і брав участь у посольствах до Кримського ханства. Тож Петро Петрович Гулак-Артемовський став гідним представником своїх великих предків.

Він навчався у Києво-Могилянській Академії, але академічного курсу не закінчив. Протягом кількох років він учителював у приватних поміщицьких пансіонах на Волині. У вільний час Петро Петрович удосконалював знання з латини, французької й польської мов, історії. Та згодом він вступає вільним слухачем на словесний факультет Харківського університету, і вже наступного року викладає тут польську мову. Захистив магістерську дисертацію, згодом став професором історії та географії, з 1841року - ректором університету.

Літературні інтереси П. П. Гулака-Артемовського пробудилися рано, ще в часи навчання в Київській академії. Та після переїзду до Харкова він розпочинає активну літературну діяльність. Гулак-Артемовський виступає на сторінках «Украинского вестника» з перекладними й оригінальними творами, написаними у різних жанрах. Згодом він виступив з вільними перекладами публіцистично-філософських статей. У дусі естетики просвітницького реалізму написані найкращі оригінальні його твори українською мовою: «Справжня Добрість - писулька до Грицька Пронози», «Пан та Собака», «Солопій та Хівря, або Горох при дорозі», «Тюхтій та Чванько», «Батько та Син» тощо.

Виступи письменника в «Украинском журнале» свідчать про пошуки нової естетики. Крім двох віршів «Чаяние души христианской» та перекладу уривка з поеми «Суд Любуши» - «Царский стол (Древнєє чешское предание)», Гулак-Артемовський опублікував там перекладні статті «О поэзии и красноречии», «О поэзии и красноречии на Востоке» і «О поэзии и красноречии в древних и в особенности у греков и римлян».

Петро Петрович Гулак-Артемовський - автор балади «Твардовський». Він здійснив також вільний переспів балад Адама Міцкевича «Пані Твардовські» та Й.-В. Гете «Рибалка». Його перу належить кілька переробок Горацієвих од.

В останні роки Петро Петрович створив ряд ліричних медитацій в яскравому народнопісенному дусі («Не виглядай, матусенько...», «Текла річка невеличка» та ін).

Кращі твори письменника збагатили культуру українського художнього слова, внесли нові елементи до української поетики. Його було обрано членом кількох науково-літературних товариств, зокрема «Московського товариства аматорів російської словесності», «Королівського товариства друзів науки» у Варшаві.