УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 101 відвідувачів

Теги
краєзнавство українська християнська культура Приїзд Патріарха Кирила в Україну УГКЦ Священний Синод УПЦ Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) забобони Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі постать у Церкві Церква і політика конфлікти автокефалія церковна журналістика педагогіка милосердя секти Доброчинність УПЦ КП Церква і влада Католицька Церква церква та політика монастирі та храми України Патріарх Алексій II Вселенський Патріархат церква і суспільство діаспора Мазепа Голодомор Президент Віктор Ющенко шляхи єднання Археологія та реставрація Церква і медицина комуністи та Церква іконопис Києво-Печерська Лавра розкол в Україні вибори молодь






Рейтинг@Mail.ru






19 жовтня 1854 року народився український живописець Васильківський Сергій Іванович



Коли з рам гляне на вас усе сяйвом облите широке поле та почується відтіль пісня жайворона, як легко, як вільно зітхнеться тим повітрям, що хвилями і цілими потоками ллє на вас художник. І він, що жив одним життям з природою, що плакав над звуками і барвами, примушує і вас тремтіти перед розкритими ним тайнами життя, вслухатися в розкішну пісню солов'я і журне туркотіння горлиці...
Г.Хоткевич

19 жовтня 1854 року народився Васильківський Сергій Іванович, один з найвидатніших українських пейзажистів кінця ХІХ - початку ХХ ст. За надзвичайну ліричність його пейзажних та історичних творів цього художника називають поетом українського малярства. Поетичність світовідчуття, велика емоційність і надзвичайне колористичне багатство живопису зародилися у Васильківського ще за дитячих років - на Слобідській Україні, на берегах Сіверського Дінця, у невеличкому містечку Ізюмі, де все дихало історією, спогадами про славне козацьке минуле, де все ще зберігалося народне мистецтво й пісенний фольклор. Під впливом батька, який був віртуозом-креслярем і писарем, Васильківський захопився малюванням, а мати назавжди заронила в його душу любов до української пісні. Коли ж обдарованому хлопцеві було сім років, на нього звернув увагу Дмитро Безперчий, учитель малювання Харківської гімназії, колишній кріпак, знайомий Тараса Шевченка й учень Карла Брюллова у Петербурзькій Академії мистецтв. На вибір життєвого шляху Васильківським вплинув і близький родич В.Александров, український поет, драматург і перекладач, автор популярних у той час оперет «За Немань іду», «Не ходи, Грицю, на вечорниці», віршів, що стали народними піснями.

Навчання в Петербурзькій Академії мистецтв проходило для Васильківського під благотворним впливом його талановитих сучасників. Учителями його були відомі пейзажисти М.Клодт, один із засновників Товариства передвижників, та В.Орловський, якого І.Шишкін називав «незрівнянним пейзажистом південної природи». Саме Володимир Орловський був наставником вихідців з України, розвивав у них бажання звертатися до національної тематики. Під впливом благотворного оточення своїх земляків Васильківський, якому пророкували велике майбутнє в Петербурзі, за роки навчання раз у раз залишає місто на Неві й здійснює подорожі по Україні, де опановує мотиви рідної природи, які якнайкраще відповідали притаманній йому світлоносній живописній манері.

Працюючи переважно на етюдах під час канікул на Харківщині, Полтавщині, на Запорожжі, він потім у майстерні по пам'яті відтворював свої враження на полотні. За час подорожей Васильківський створив безліч ескізів та етюдів, одержав за них п'ять малих і великих срібних медалей, подяк і премій від Академії. Вершиною його ранньої творчості стала картина «На Дінці», яка дала йому велику золоту медаль Академії, звання художника першого ступеня і академічне пенсіонерство за кордоном на чотири роки.

Кращі твори Васильківського періоду його навчання в академії - «Весна на Україні», «Отара в степу», «На Дінці» - краєвиди, у яких створено глибоко узагальнений образ тогочасної України, правдивий, зворушливий, ясний своєю живописною мовою. Знавець і щирий шанувальник мистецтва, видатний історик Дмитро Яворницький, з яким Васильківський все життя був у дружніх стосунках, високо оцінив творчість молодого художника і сказав йому напутнє слово, якому художник був вірним усе життя: «Шляхетний сину України, трудись, і вдячна мати батьківщина воздасть тобі сторицею! Благородніше рідних сюжетів не може бути в мистецтві».

Головною темою творчості художника стало зображення природи України - вільного українського степу, невеликих тихих річок і ставків. Приваблював художника і Святогірськ: «Святогірський монастир», «Види Святогірського монастиря», «Святі Гори. Харківщина», «Біля Святогірська», «Святі Гори. Слов'янськ» - це його полотна.

Твори Васильківського, сповнені південного українського сонця, побували на виставках у Петербурзі, Паризькому салоні. Про них дуже схвально відгукувався П.Третьяков. За картини, створені під час пенсіонерського відрядження, - «У Піренеях», «Вигляд на Безансон», «Ранок у Безансоні», «Зима в Іспанії», «Булонський ліс взимку» - Рада Петербурзької Академії мистецтв мала присудити йому звання академіка, але не наважилася...

Мріючи про створення в Харкові великого національного музею, Васильківський заповів Музею Слобідської України 1340 своїх творів і велику суму грошей. Зібрання його творів у Харківському художньому музеї є найбільшою колекцією полотен художника в Україні. Його доробок налічує понад три тисячі творів, більшість з яких втрачено під час другої світової війни, але й те, що залишилося, вражає нащадків художньою довершеністю.