УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 57 відвідувачів

Теги
молодь шляхи єднання 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство монастирі та храми України Ющенко Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква Церква і влада УГКЦ Патріарх Алексій II діаспора комуністи та Церква конфлікти церковна журналістика Церква і медицина українська християнська культура Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра Священний Синод УПЦ Археологія та реставрація Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність Мазепа автокефалія постать у Церкві Президент Віктор Ющенко педагогіка милосердя іконопис УПЦ КП розкол в Україні краєзнавство Вселенський Патріархат секти вибори Церква і політика церква та політика забобони Голодомор






Рейтинг@Mail.ru






24 жовтня – помер Ойстрах Давид Федорович – всесвітньо відомий скрипаль



Скрип музичного інструменту кожне вухо чує, та щоб відчувати смак прихованої в скрипінні гармонії, слід мати таємне вухо, розуміння, а позбавлений такого тому не знає радості, що зворушує серце, бо німий в музиці.

Григорій Сковорода

Він повністю віддав себе музиці, до остатку заглибившись у гармонію. Він не міг жити без скрипки і коли брав її до своїх рук, вона ставала живою істотою, котра мовою музики оживляла серця людей. А ще його називали «царем Давидом», бо для нього музика була не менше молитвою. Мова йде про Давида Федоровича Ойстраха - всесвітньо відомого скрипаля, який став одним з засновників школи вітчизняного скрипальства.

Ще за життя Давида Ойстраха (1908 - 1974) художня критика, його колеги-музиканти, публіка, взагалі слухачі в світі були одностайними: він - геній, володар чарівного скрипкового звуку, видатний майстер інтерпретації. Недарма маестро Ойстрах був першим виконавцем творів, які йому присвячували Д.Шостакович, С.Прокоф'єв, М.М'ясковський, А.Хачатурян, інші видатні композитори. Бо він мав талант збагнути авторський задум і якнайкраще його втілити.

З ім'ям Давида Ойстраха справедливо пов'язують розквіт вітчизняної скрипкової школи. Його наслідували, його грою, зафіксованою технічними засобами, донині насолоджуються мільйони меломанів різних континентів. Адже виконавській манері цього неперевершеного скрипаля притаманні пластичність, класична ясність і точність вислову; легкість техніки, кришталева чистота інтонації, витонченість, поєднання глибокого ліризму, простоти і задушевності з мужніми, вольовими засадами. Яскравим талантом позначені виконавська, педагогічна, диригентська діяльність Давида Федоровича. Таким же непересічним він був другом, батьком, чоловіком.

У мемуарних нотатках, авторських газетно-журнальних публікаціях, численних інтерв'ю великий виконавець неодмінно підкреслював, що "мистецтво музиканта - це плід праці й таланту, інтуїції та точного розрахунку". А дивовижну працьовитість він виявляв ще під час навчання у видатного скрипаля-педагога Петра Соломоновича Столярського - спочатку в школі, потім Одеській консерваторії, яку закінчив 18-річним, у 1926 році. Перший же сольний концерт відбувся, коли йому було лише шістнадцять. У дев'ятнадцять як соліст він виступив у супроводі симфонічного оркестру під орудою О.К.Глазунова (Київ, Одеса, Ленінград).

Будучи в ранзі уже визнаного концертанта-віртуоза очолив самостійний клас в Московській консерваторії імені П.І.Чайковського, куди його в 1936 році запросив ректор О.Б.Гольденвейзер. Професором Давид Ойстрах став у сорок років. Серед його учнів - такі блискучі музиканти, як Ігор Ойстрах, Віктор Пікайзен, Олег Криса, Гідон Кремер, Ліана Ісакадзе, Валерій Климов, Ольга Пархоменко... Чимало відомих скрипалів світу прагнули підвищувати свою майстерність саме на стажуванні у Давида Ойстраха.

У нього було своєрідне ставлення до виконавських конкурсів. Участь у них Давид Ойстрах вважав перевіркою на творчу спроможність. І її він переконливо підтверджував своїми перемогами у таких престижних, як Всеукраїнський конкурс скрипалів (Харків, 1930), Всесоюзний конкурс музикантів-виконавців (Ленінград, 1935), Міжнародний імені Генріка Венявського (Варшава, 1935), Міжнародний імен Ежена Ізаї (Брюссель, 1937).

Давид Федорович Ойстрах був почесним академіком, членом-кореспондентом, доктором музики найпрестижніших музичних навчальних закладів, академій наук і мистецтва таких країн, як США, Велика Британія, Німеччина, Італія.
Та не зважаючи на такі творчі здобутки, Давид Ойстрах завжди залишався скромною людиною, навіть трохи «закритою», вимогливою до себе. Усіх вражала глибока його простота на фоні світової слави.

Помер Давид Федорович Ойстрах в Амстердамі. Дмитро Шостакович так висловився про великого митця: «Ойстрах - ціла епоха радянського виконавського мистецтва. Ойстрах - гордість радянської музичної культури. Весь свій величезний талант, усю свою незрівнянну майстерність він віддавав людям, служінню музиці. Ойстрах і скрипка, Ойстрах і музика - ці поняття стали нерозривні. Його чудове мистецтво давно завоювало світ. Не було куточка на землі, де б не захоплювалися його дивовижною, неповторною грою...У будь-якому творі він завжди знаходив щось нове, несподіване для слухача. У музиці він знаходив оновлення і це нове ніс слухачам. Молодим нашим артистам, та і не тільки молодим, треба вчитися ось такому рицарському відношенню до свого мистецтва. Я, ймовірно, не помилюся, якщо скажу, що саме поєднання величезного таланту і безперестанної праці, поєднання надихання і витонченої майстерності принесли Ойстраху славу «короля скрипалів», «першої скрипки світу», як його образно називали за рубежем».