УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 65 відвідувачів

Теги
іконопис забобони Священний Синод УПЦ вибори конфлікти Голодомор педагогіка розкол в Україні Києво-Печерська Лавра церковна журналістика Мазепа автокефалія комуністи та Церква Церква і політика Церква і влада постать у Церкві Ющенко УПЦ КП Предстоятелі Помісних Церков церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність Патріарх Алексій II Церква і медицина секти Археологія та реставрація Президент Віктор Ющенко УГКЦ монастирі та храми України діаспора Католицька Церква краєзнавство молодь шляхи єднання милосердя 1020-річчя Хрещення Русі Вселенський Патріархат церква і суспільство українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






31 жовтня 1913 року – помер вчений-бібліограф і літературознавець Степан Пономарьов



У ревності не занепадайте; духом горіть; Господові служіть...

До римлян 12,11

Вчений-бібліограф і літературознавець, член-кореспондент Російської Академії наук, який все життя присвятив філологічним наукам і зокрема рідній літературі - таким перед нами постає образ нашого співвітчизника, Степана Івановича Пономарьова, день смерті якого згадується сьогодні.

З дитинства Степан Іванович був надзвичайно релігійним. Спочатку він навчався в церковно-парафіяльній школі, яку закінчив у 1840 році, потім була Конотопська повітова школа, де він виявив великі здібності до науки, навчання в Ніжинській гімназії, Київському університеті на історико-філологічному факультеті, який блискуче закінчив у 1852 році.

Довгий час Степан Іванович жив із заробітків приватного вчителя, тому зазнавав великих матеріальних труднощів. Але незважаючи на це, з великим ентузіазмом займався науковою роботою. В листопаді 1855 року він дістав посаду «молодшого вчителя» російської мови в Полтавській гімназії, потім працював у кадетському корпусі, інституті бібліотекарем.

Віддаючи багато часу педагогічній роботі, Степан Пономарьов створює ряд посібників з російської літератури для середніх шкіл, а потім із захопленням віддається бібліографії. В цей час він почав збирати особисту бібліотеку, витрачаючи на це весь свій заробіток. У 1863 році його бібліотека вже складалася із 3000 томів.

У 1868 році Степан Іванович захворів і вийшов у відставку, переїхав до Києва, куди перевіз свою бібліотеку із 5000 томів. В Києві він прожив до 1872 року, а потім остаточно переїхав до Конотопа (його батьківщина), де жив до самої смерті, займаючись літературно-науковою роботою.

Старожили Конотопа, які знали свого земляка, свідчили, що Степан Іванович щодня одержував поштою стільки книжок, а також і газет, що одному листоноші не під силу було доставляти усе відразу на його квартиру по вул.Варваринській (нині вул.Фрунзе).

На сторінках багатьох журналів, таких, як «Современник», «Отечественные записки», «Новое время», «Киевская старина» та інших, постійно друкувалися змістовні літературознавчі та бібліографічні наукові праці Степана Пономарьова. Він мав близько сорока псевдонімів, якими підписував свої статті та нариси, в тому числі «Граф бібліо», «Книжник», «Одинокий», «Руський», «Залізняк», які мають певний професійно-біографічний зв'язок.

З любов'ю ставився Пономарьов до творчості Т.Г.Шевченка і популяризував її на сторінках періодики. За життя Степан Іванович Пономарьов склав, відредагував і видав понад 750 праць, багато з яких є суто бібліографічними. У Пономарьова була величезна бібліотека, яка під кінець його життя складалася із 15000 книг.

У 1900 році Степан Іванович Пономарьов відсвяткував 50-літній ювілей своєї літературно-наукової діяльності, отримав багато привітань. Але поступово його здоров'я погіршується, згодом він втрачає слух, а потім і зір. В цей час він вирішує подарувати свою бібліотеку конотопському земству і власними руками перевозить її на санчатах у приміщення земства.

В жовтні 1913 року Степана Івановича помістили у земську лікарню, де 31 жовтня 1913 року о 5-й годині ранку на 86 році життя він скінчив свої дні. А 1 листопада його було поховано на цвинтарі парафіяльної Успенської церкви м. Конотопа, якій він у свій час надавав благодійну допомогу. Нині в Конотопському краєзнавчому музеї зберігається невелика частина книг із бібліотеки Пономарьова.

Життєвий і творчий шлях Пономарьова - гідний поваги і визнання сучасників.