УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 247 відвідувачів

Теги
милосердя Києво-Печерська Лавра Вселенський Патріархат українська християнська культура Археологія та реставрація Ющенко Мазепа автокефалія Президент Віктор Ющенко церковна журналістика монастирі та храми України Церква і політика Католицька Церква розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі вибори іконопис Патріарх Алексій II краєзнавство Священний Синод УПЦ УГКЦ діаспора УПЦ КП церква та політика молодь конфлікти секти Церква і влада шляхи єднання забобони Церква і медицина комуністи та Церква Доброчинність Голодомор церква і суспільство Приїзд Патріарха Кирила в Україну Предстоятелі Помісних Церков педагогіка






Рейтинг@Mail.ru






2 листопада 1878 року – народився Антон Манастирський – український живописець, графік, народний художник України



Навряд чи є вища з насолода, ніж насолода творити.
Микола Гоголь

Великий майстер пензля Антон Іванович Манастирський народився 2 листопада 1878 року в селі Завалові Підгаєцького району в сім'ї дрібного поштового службовця. З дитинства він виховувався у атмосфері духовності та любові до рідного краю. Особливе значення для маленького Антона мала народна пісня, яка запала в серце майбутнього художника. Довгі роки життя пісня супроводжувала і надихала митця творити.

Освіту Антон Іванович здобував у школі Станіславова, Львівській художньо-промисловій школі, а згодом навчався у Краківській академії красних мистецтв.

У 1900 році "Товариство для розвою руської штуки", членом якого був Антон Манастирський, виставляє його перші живописні твори. З того часу в Антона Івановича і розпочалося активне творче життя. Він малює цілу галерею високодуховних творів - пейзажі, тогочасну злободенну дійсність, картини з історії народу, сатиру тощо.

Поєднання народнопісенної творчості з майстерністю пензля дало неповторні роботи. Сам художник писав: "Все життя я мріяв, щоб думи мої, які я втілював у своїх картинах, були близькі і зрозумілі народові". У своїх поетичних картинах за мотивами народних пісень Антон Іванович виявив себе талановитим художником.

Пісня та поезія були невичерпним джерелом натхнення Антона Манастирського, про що свідчать численні твори, позначені виразним впливом народного мелосу. У творчій спадщині художника є ряд картин, безпосередньо пов'язаних з народною пісенністю. Вони мають назви, взяті з рядків народних пісень. Ось, наприклад: полотна "Ой під гаєм, гаєм", "Ой одна, я одна", "Ой там, під горою", "Засвіт встали козаченьки", "Ой ходила дівчина бережком" тотожні з українськими піснями. Використання народнопісенних мотивів у художній творчості визначає індивідуальну манеру мистецького мислення А.Манастирського. У згаданих композиціях виражені витончена пластичність, художній ритм, поетичність, які в мистецтві створюються не копіюванням пісенно-поетичних образів, а перетворенням їх у нову художню цілісність.

До найкращих творів у портретному жанрі слід віднести полотна "Портрет матері", "Портрет тестя", "Портрет Т.Г.Шевченка", "Автопортрет", "Запорожець", "Паламар", "Дідусь із Смерекова". Велику популярність мали і його твори "На водопої", "На могилі", "Ой під гаєм, гаєм", "Прощавайте, товариші", "Вчора і сьогодні", "Розвідники", та багато інших. З великим трепетом художник ілюстрував численні книжки, зокрема "Милу книжечку" (1925 р.) Іванни Блажкевич.

Значний доробок Манастирського, але є у нього і роботи присвячені духовному мистецтву. У національному заповіднику Давній Галич є відреставрована Успенська церква, що сяє на сонці позолоченими хрестами. Чудовою її окрасою є іконостас, який виконав майстер українського живопису початку ХХ ст. Антон Манастирський.

Понад дві тисячі робіт у спадщині цього митця. Сьогодні вони зберігаються у музеях Львова, Києва, Полтави, Дніпропетровська, Миколаєва, у приватних колекціях. Діяльність Антона Івановича Манастирського була високо оцінена, у 1953 році йому присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в 1957 - народного художника України.