УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 83 відвідувачів

Теги
церква і суспільство молодь УГКЦ Церква і медицина конфлікти монастирі та храми України Митрополит Володимир (Сабодан) Ющенко Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко Патріарх Алексій II Предстоятелі Помісних Церков Археологія та реставрація Голодомор розкол в Україні Києво-Печерська Лавра Доброчинність милосердя Церква і політика вибори церковна журналістика 1020-річчя Хрещення Русі УПЦ КП діаспора забобони постать у Церкві Мазепа Церква і влада Католицька Церква секти шляхи єднання автокефалія Приїзд Патріарха Кирила в Україну краєзнавство церква та політика іконопис комуністи та Церква українська християнська культура педагогіка Вселенський Патріархат






Рейтинг@Mail.ru






6 листопада 1912 року – помер український композитор Микола Лисенко



Якщо Чайковського ми називаємо чарівником російської музики, то Лисенка - цього чудового і захоплюючого красою своєї музики композитора - ми сміливо можемо назвати сонцем української музики.

Костянтин Станіславський

 

Великий український композитор, основоположник української класичної музики, засновник національно-музичної творчої школи, етнограф, піаніст і педагог, хоровий диригент і громадський діяч - і все це в одній людині. В сьогоднішній день, вже у далекому 1912 році, помер той, до кого відносяться ці слова - Микола Віталійович Лисенко. Його значення для української музичної культури неоціненне. Своєю творчістю він вперше спробував підсумувати величезний період розвитку вітчизняної музики на основі глибокого і всебічного вивчення народного життя і народної творчості.

Драматург Михайло Старицький згадував , що у дитинстві над Миколою Лисенком «...зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи; з одного боку - французька мова, манери і аристократична манірність (мати й гувернантка), з другого боку - українська мова... пестощі і зайва простота манер. Перша сторона переслідувала не тільки простонародне слово, але навіть і російське, забороняючи всякі зносини з «пейзанами», а друга, навпаки, заохочувала всяку простоту, зацікавлювала розум і фантазію дитини казками народними та піснями.

Перемогла остання: народна стихія, культура і побут народжували у серці малого Миколи невгасиму любов до рідної пісні, мови, мистецтва.

Вже коли він навчався у Харківському університеті на природничому факультеті, Микола Лисенко почав поєднувати улюблену музику з наукою, адже музика не тільки вабила Лисенка, а й поступово заповнювала його життя. У цей же час він дуже багато пише, притому звертається не лише до дрібних інструментальних жанрів, але й до музично-драматичних творів.

Музика не тільки вабила Миколу Лисенка, а й поступово заповнювала все його життя. Йому хотілося більших і ґрунтовніших знань, хотілося вдосконалювати виконавську майстерність.
На українському народному ґрунті композитор творить високохудожні композиції на шевченківську тематику, народні опери «Різдвяна ніч» і «Утоплена», оперу-сатиру «Енеїда», монументальну народну музичну драму «Тарас Бульба».

Микола Віталійович Лисенко був одним з найкращих інтерпретаторів «Кобзаря» Т.Шевченка, на тексти якого написав понад 80 вокальних творів різних жанрів.
Безцінною спадщиною великого композитора стали обробки фольклорно-пісенних зразків усної народної творчості.

Музиці Миколи Лисенка притаманна органічна єдність змісту і форми, глибока ідейність, реалізм, висока композиторська майстерність.

Невтомний організатор, закоханий у свою справу митець, талановитий художник, палкий і активний пропагандист української музичної культури, Микола Лисенко завжди і всюди ставив собі за мету, визначав як найважливіше завдання - відкривати громадськості невичерпні художні скарби українського народу.