УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 70 відвідувачів

Теги
Вселенський Патріархат вибори милосердя Митрополит Володимир (Сабодан) 1020-річчя Хрещення Русі монастирі та храми України Церква і медицина забобони секти діаспора Предстоятелі Помісних Церков конфлікти Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко Католицька Церква церква і суспільство автокефалія Ющенко педагогіка українська християнська культура УГКЦ шляхи єднання Києво-Печерська Лавра церква та політика постать у Церкві Церква і влада молодь краєзнавство Патріарх Алексій II Мазепа Археологія та реставрація іконопис церковна журналістика Доброчинність комуністи та Церква Голодомор Церква і політика УПЦ КП розкол в Україні Приїзд Патріарха Кирила в Україну






Рейтинг@Mail.ru






7 листопада 1936 року – народився Микола Вінграновський – поет, прозаїк, актор, кінорежисер



«Тиха краса вільна. У цьому й полягає таємниця її привабливості. Це - секрет її вічності, і відповідь на всі питання. Люди думають, що користуються нею, що володіють нею - і вона великодушно дозволяє їм помилятися... до певного часу. Насправді ж тиха краса належить лише собі. І саме тому вона є Істинною, Справжньою Красою. Непідробною втіхою, щирою, як Божа ласка.»

Наталя Шевченко

Християнство глибоко закохане у природу. Відкриємо першу сторінку Біблії і ми одразу натрапимо на чудові описи природи, природи, яка створена Верховним Художником. А у книзі Псалмів ми зустрінемо оди природі, яка так поетично тут оспівана. Новий Заповіт по-своєму оригінально підходить до теми природи, використовуючи її образи у своїх глибоко повчальних притчах.

Любили природу православні подвижники і ченці. Чи не тому свої монастирі вони засновували у найживописніших куточках землі. Через це їх справедливо називали поетами духу. Любов до природи, створеної Господом, і є тією рисою, що наближує їх до справжніх поетів, таких наприклад, як Микола Вінграновський, 70-літній ювілей з дня народження якого сьогодні святкується.

На його долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнних років. Тому й школу він закінчив уже вісімнадцятилітнім юнаком. Потім Микола Вінграновський вступив до Київського театрального інституту, де йому пощастило зустрітися з Олександром Петровичем Довженком, який залишився для нього Вчителем на все життя. Пізніше Микола Вінграновський написав спогад "Рік з Довженком" та присвятив йому кілька поезій.

Олександр Довженко запросив здібного юнака навчатися у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві. В 1960 році Микола Вінграновський закінчив цей інститут. Згодом він знявся у кількох фільмах, потім були режисерські роботи. А в 1962 році Микола Степанович видав першу збірку віршів "Атомні прелюди". Книжка вражала масштабністю поетичної думки і бентежною силою уяви. У віршах вмістилися космос, людство, земля, народ, доба, Україна. Потім вийшли поетичні збірки "Поезії", "На срібнім березі", "Губами теплими і оком золотим", "З обійнятих тобою днів". Для наймолодших читачів - книжки віршів "Андрійко-говорійко", "Мак", "Літній ранок", "Літній вечір", "Ластівка біля вікна", "У Неквапи білі лапи" (оповідання та вірші).

У цих творах присутні фантастичність, здивування, відкриття в природі. Читаючи їх, захоплюємося красою природи і разом з автором споглядаємо, як "під рябими кущами вухатими, де стерня босі ноги коле, зайці котять передніми лапами по городах капусту в поле", як "важкий ячмінь медовим вусом бджолу за лапку лоскотав", як "заснув у хащі сірий вовк і лапою укрився", як "метелик з метеликом в піжмурки грають..." Такий дивосвіт Миколи Вінграновського - дивосвіт любові, ласки, добра, ніжності, теплоти, виражений через життя звірів, комах, хмар, будяків, лоз, тощо.

Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський почав писати і прозу. І в повістях та оповіданнях "Первінка", "Сіроманець", "Гусенятко", "На добраніч", "Кінь на вечірній зорі", "У глибині дощів", "Літо на Десні" та інших він то веселою, то сумовитою поетичною барвою поєднує світ людей зі світом звірів, птахів, рослин, з життям всього живого й "неживого" (власне, вся природа у Миколи Вінграновського вищою мірою жива). Причому, зображуючи "персонажів" з фауни, він показав себе не лише художником, а й вигадливим "зоопсихологом". Микола Вінграновський так майстерно і переконливо розповідає всім про те, що могли б "подумати" або "сказати" звірі чи птахи в тій чи іншій ситуації, що навіть не виникає сумніву. А й справді, хіба по-іншому могла думати гуска (оповідання "Гусенятко"), в якої надто пізно восени народилося маленьке: "... що робити? Летіти з дітьми через три моря і так не легко, а це сьоме, сьогоднішнє, куди? Під крило його не візьмеш і на спину не покладеш - упаде. А тут на дзьобі уже зима, заплава замерзне - що тоді? Зимувати з малим? А вітер, а сніг, а мороз та лід, а лисиці, тхори, куниці, кібчики, приблудні коти, собаки, а мисливці, а їсти що?"

Справжньою теплотою наповнені твори Миколи Вінграновського, в яких він розповідає про дружбу дітей із звірами чи птахами. Такою є повість "Сіроманець". Її герой Сашко допомагає врятувати від смерті старого вовка, навіть хоче вилікувати його від сліпоти. Скільки зворушливості і взаєморозуміння в цих стосунках!

В останні роки життя Микола Вінграновський з великою радістю (це відчувається!) писав вірші для дітей і про дітей. І в них, може, найбільше був собою. Бо сягав тієї свободи самовираження, яка є тільки в дитинстві і яку згодом людина неминуче втрачає. Його «дитячі» вірші - принципово новаторські тим, що співмірні з дитячою уявою, з поетичністю дитячої душі. І проливали нове світло на природу всієї поезії Вінграновського як такої, в якій жила дарована людям у дитинстві безпосередність сприйняття світу, парадоксальність фантазії і душевна чистота. Зрештою, його «дитячі» твори - не лише для дітей: вони для всіх і про всіх.