УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 63 відвідувачів

Теги
вибори церковна журналістика українська християнська культура конфлікти церква і суспільство Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат діаспора 1020-річчя Хрещення Русі Церква і політика Президент Віктор Ющенко Католицька Церква Церква і влада Археологія та реставрація Ющенко шляхи єднання молодь УПЦ КП іконопис краєзнавство педагогіка Доброчинність монастирі та храми України Патріарх Алексій II Голодомор комуністи та Церква Священний Синод УПЦ Митрополит Володимир (Сабодан) забобони Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і медицина Києво-Печерська Лавра автокефалія УГКЦ постать у Церкві секти милосердя церква та політика Мазепа розкол в Україні






Рейтинг@Mail.ru






9 листопада 1862 року – народився український актор та співак Степан Янович



"Головною силою української сцени є Янович... Янович - це для української сцени на Галичині дуже корисна сила..."

Іван Франко

Він став актором за переконанням, бо навіть коли від нього відмовився рідний батько, він не полишив рідної сцени. І був дійсно чудовим майстром, про якого Іван Франко висловився, як про «головну силу української сцени». За допомогою сценічного мистецтва він проповідував любов до української культури і мистецтва. Про нього сміло можна сказати, що він виснажив себе для улюбленого ним мистецтва. Ці слова сказані про актора та співака Степана Яновича, який народився цього дня 1862 року.

Його батьківщиною була Тернопільщина. Мати прищепила синові любов до живопису й музики. Юний Степан багато читав, захоплювався грою на роялі. Навчаючись у Бережанській гімназії, Степан Янович брав активну участь у концертах, вечорах, студентському драмгуртку, співав у хорі, виконував сольні номери (мав приємний тенор).

У 1884 році він залишив останній клас гімназії і став актором театру "Руська Бесіда". Звістка про те, що Степан - "бродячий комедіант" (так тоді іронічно називали артистів пересувних театрів), вкрай розгнівила його батька Пилипа, який відцурався сина. Але навіть це не зупинило Степана, який твердо вирішив присвятити себе служінню рідній культурі, хоч усвідомлював, якою важкою буде служба у галицької Мельпомени.

Сценічні успіхи Степана примножувалися майже щоденно, особливо у лірико-героїчних ролях. Час приносив вагомі удачі - добре зіграні основні ролі у п'єсах І. Тобілевича, І. Франка, П. Мирного, М. Кропивницького, М. Старицького тощо. Він успішно співав в операх "Вечорниці", "Наталка Полтавка", "Утоплена", "Циганський барон".

Спепан Янович у рік народження Леся Курбаса вже мав у своєму репертуарі двадцять ролей, з них - десять партій у музичних виставах. Брав участь майже у кожній п'єсі, за короткий час став сформованим актором.

1893 року Степан Янович перейшов із чергового режисера на посаду головного режисера "Бесіди". Був дуже вимогливий до себе та інших майстрів.
Втім, попри творчі успіхи, акторська сім'я Яновичів жила дуже бідно, не вилазила з боргів. Її щоденне змагання з труднощами періоду соціального й національного гніту в Галичині було великим героїзмом і патріотичною самопожертвою заради рідної сцени. Крім того, сім'я пережила чимало трагедій - померли в дитинстві два сини, а потім сімнадцятирічна дочка. Нервове перенапруження, важкі переживання і фізична втома швидко дали про себе знати.

1896 року, під час гастролей у Тернополі, Степан Янович тяжко захворів. Останні роки життя він провів у Старому Скалаті на Тернопільщині, мужньо протистоячи прогресуючій хворобі.

Степан Янович був і залишається прикладом відданості улюбленій справі, без якої він не уявляв собі життя. Для нього мистецтво було могучим інструментом, за допомогою якого він сіяв у людських серцях ідеї добра.