УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 79 відвідувачів

Теги
педагогіка автокефалія іконопис Голодомор Доброчинність Президент Віктор Ющенко Церква і медицина Патріарх Алексій II розкол в Україні Києво-Печерська Лавра церква і суспільство постать у Церкві краєзнавство Священний Синод УПЦ Митрополит Володимир (Сабодан) комуністи та Церква діаспора молодь вибори конфлікти забобони секти монастирі та храми України шляхи єднання Католицька Церква УГКЦ Ющенко церква та політика Вселенський Патріархат Археологія та реставрація милосердя Предстоятелі Помісних Церков УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі Церква і політика церковна журналістика Мазепа українська християнська культура Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада






Рейтинг@Mail.ru






15 листопада 1914 року – помер український археолог Вікентій Хвойка



Бог нічого не робить без мети і як трапиться, хоча сам ти і не осягаєш таємниці премудрості.

Святитель Іоанн Златоуст

 

Немає нічого випадкового у житті людей. Так учить Церква: усе, що трапляється з нами, трапляється виключно в силу благої Божественної Волі. І інколи ця Воля здається надзвичайно дивною, навіть неймовірною, можна сказати навіть «нелогічною», ніби з іронією. А ось і приклад! Чех за національністю полишає свою батьківщину і приїжджає в Україну для того, аби відкрити тутешнім мешканцям їх древню та багату культуру. Ні, він не їхав спеціально для цього! Просто так склалося. Випадковість?

Сьогодні ми згадуємо день смерті українського археолога Вікентія Хвойки, якому випав жереб відкрити так звану Трипільську культуру.

Заяви про знайдення залишків древньої культури, що стала називатися Трипільською, були зроблені Вікентієм Хвойкою у 1899 році на ХІ-му Археологічному з'їзді у Києві. Втім усе розпочалося дещо раніше, у 1876 році, коли молодий спеціаліст у галузі сільського господарства переїздить до Києва. Що саме стало стимулом для такого рішення Хвойки - досі залишається невідомим. Однак відомо, що паралельно з роботою, Вікентій Хвойка пристрасно зацікавився старожитностями та археологією. Він стає членом Київського товариства старожитностей та історії, а згодом - завідувачем його музею, котрий згодом переріс у музей міста.

Настав 1893 рік - рік, що приніс справжнє археологічне задоволення Вікентієві Хвойці. Оглядаючи земляні роботи на Кирилівській вулиці в м. Києві, він відкрив палеолітичну стоянку. У вересні, розкопуючи її, він зробив ще одне відкриття. Тут, на верхів`ї гори між 59-м та 61-м будинками по вул. Кирилівській, було виявлено мальовану кераміку, кістки тварин, обпалену глину та стулки черепашок. То була ще невідома культура, яка викликала жвавий інтерес. Коли до нього надійшли, знайдені після оранки на полі поблизу села Трипілля, що під Києвом, черепки посуду, знаряддя, Вікентій Хвойка незабарився виїхати на місце. Настав час відкриття поселень прадавніх хліборобів України.

Розкопки в наступні роки підтвердили, що на Україні відкрито "нову неолітичну культуру". Уже в 1894 році Вікентієм Хвойкою була зібрана пристойна колекція кераміки та знарядь праці. Саме під Трипіллям для вченого розкрилась велич їхньої культури і на історичних скрижалях її записано Трипільською. Від часу проведення ХІ-го Археологічного з`їзду у 1899 році нововідкриту культуру почали називати тільки так.

Вікентій В`ячеславович мав велику інтуїцію археолога. Він відкрив найосновніші для України історичні культури - крім трипільської, зарубинецьку та черняхівську. А ще пам`ятки палеоліту в Києві, Каневі, Пастерське городище сколотів, поселення часів Київської Русі. Досліджуючи різночасові пам`ятки, він дійшов висновку, що населення в Придніпров`ї розвивалось безперервно, а культури, які змінювались, доповнювали одна одну на шляху поступу.

В широкій науковій діяльності, пріоритетною для вченого зоставалась Трипільська культура. Він їй віддав весь творчий запал подвижницького життя. Обстежив і дослідив до трьох десятків поселень на Київщині і теперішній Черкащині. Результати дослідів він засвідчив у низці статей, як ось "Кам`яний вік Середнього Придніпров`я", "Методи розкопок трипільських точків", "Пам`ятки трипільської культури та доби міді-бронзи у Середньому Придніпров`ї". Його дослідження були в центрі уваги учасників ХІ, ХІІІ, ХІV Археологічних з`їздів доісторичної антропології та археології.

У 1900 році Паризьке антропологічне товариство влаштувало виставку археологічних знахідок Вікентія Хвойки. Так вперше увага світової громадськості була привернута до Трипільської культури на Україні.

Вікентій В`ячеславович ствердив, що ця раньохліборобська культура є місцевою за походженням, тобто протослов`янською. Трипільська культура захопила кращі наукові сили археологів дореволюційного періоду її дослідженням і так вагомо, що до 1917 року виявили 1200 поселень. В цілеспрямованих дослідженнях витворювалась ціла археологічна школа дослідників Трипілля.

У 70-ті роки минулого століття були дешифровані аерофотознімки і відкриті протоміста трипільської культури Майданецьке і Тальянки (450га). За своєю площею, розвитком ремесел вони перевершували на тільки рівнозначні поселення, а й міста давніх Греції та Риму. Навіть середньовічний Київ, це вже час розвитку міст, досягав 380 га. Науковці зацікавлено зустріли відкриття, сміливо назвавши його "відкриттям віку".

Відкриття, зроблені Вікентієм Хвойкою, відкрили серйозну віху в українській археології. Його вклад в історію минулого України надзвичайний, а тому Вікентія Хвойку по праву записано в число найкращих синів Української землі.