УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 61 відвідувачів

Теги
Церква і влада Доброчинність милосердя Церква і медицина автокефалія УПЦ КП Патріарх Алексій II монастирі та храми України постать у Церкві Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ Вселенський Патріархат 1020-річчя Хрещення Русі УГКЦ Мазепа Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика іконопис Католицька Церква краєзнавство Ющенко церковна журналістика молодь Києво-Печерська Лавра Митрополит Володимир (Сабодан) вибори комуністи та Церква шляхи єднання церква та політика педагогіка секти конфлікти розкол в Україні церква і суспільство Голодомор Археологія та реставрація діаспора українська християнська культура Предстоятелі Помісних Церков забобони






Рейтинг@Mail.ru






20 листопада 1971 року – помер співак і викладач Микиша Михайло Венедиктович



Виховувати голос, виховувати вміння співати треба з любов'ю, з умінням та знанням.

Михало Микиша

Кожна людина повинна працювати над собою і розвивати таланти, якими наділив її Господь. Саме кропітка праця - це шлях досягнення успіху та визнання. І сьогодні мова піде про людину, яка працювала над собою і, найголовніше, навчала інших. Саме цими якостями володів Михайло Венедиктович Микиша - видатний співак та педагог.

Михайло Микиша походив з Полтавщини. Ця благодатна земля подарувала нашому народові багато талановитих митців. Українська пісня з дитинства запала в душу Михайлові. У 1905 році він поступив на навчання в Київську музично-драматичну школу імені М. В. Лисенка.
Микиша був улюбленим учнем знаменитого Олександра Пилиповича Мишуги. Ця людина відіграла значну роль у житті Михайла Венедиктовича. Мишуга був сподвижником Миколи Лисенка, другом великого Івана Франка і прикладом для наслідування для підростаючого покоління. Всесвітньовідомий український співак Мишуга був зразком артиста, що сполучає у своїй діяльності служіння мистецтву з глибоким демократизмом та вірністю своєму народові. Ці риси він передав і Михайлові Микиші, одному з блискучих майстрів оперного театру радянської доби. Починаючи з 1914 року, впродовж життя, Михайло Венедиктович був солістом оперних театрів Києва, Москви, Харкова.

Свій викладацький шлях Михайло Венедиктович розпочав у 1937 році, викладаючи у Харківській, а з 1944 - у Київській консерваторіях. Приділяючи належну увагу основним принципам виховання голосу співака, Михайло Микиша особливо настійливо підкреслював значення вокально-художньої мови, відводячи велике місце слову та його органічному зв'язку з музикою. Він з пильною увагою розглядав такі питання, як гармонійне взаємовідношення між внутрішнім розвитком співака (техніка переживання) і зовнішнім (фізіотехніка), художній спів і акторська майстерність, ритм і темп, розподіл уваги, вокально-творчий спокій, темперамент тощо. Як відомо, не всі навіть добрі викладачі співу спиняються у своїй практичній роботі на цих першорядного значення проблемах.

Михайло Венедиктович виховав значну плеяду українських співаків і його добрі справи будуть жити в серцях вдячних нащадків.