УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 847 відвідувачів

Теги
Доброчинність Католицька Церква Патріарх Алексій II Предстоятелі Помісних Церков Археологія та реставрація Церква і медицина Мазепа Священний Синод УПЦ Церква і влада секти милосердя молодь Києво-Печерська Лавра постать у Церкві українська християнська культура Церква і політика Ющенко шляхи єднання 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор церковна журналістика забобони Митрополит Володимир (Сабодан) конфлікти комуністи та Церква монастирі та храми України Президент Віктор Ющенко УГКЦ церква та політика педагогіка розкол в Україні Вселенський Патріархат Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори краєзнавство УПЦ КП іконопис церква і суспільство діаспора автокефалія






Рейтинг@Mail.ru






21 листопада 1896 року народився український композитор Михайло Іванович Вериківський



Музика не може мислить, але вона може втілювати думку
Р. Вагнер

21 листопада 1896 року у мальовничому місті Кременці у багатодітній родини народився Михайло Іванович Вериківський. З раннього дитинства хлопчик перебував у атмосфері любові й поваги до рідної народної пісні, і це вплинуло на формування його музичних здібностей - прекрасної пам'яті та досконалого слуху. Родина Вериківських жила поблизу церкви, тож Михасько, як його називали вдома, часто ходив до неї. Траплялося, коли священик виїжджав на Великдень по селах, то залишав хлопчика як регента. Його ставили на стілець, і він диригував хором.

Закінчивши початкову школу Михайло вступив до міського училища і був прийнятий до архієрейського хору. Хористи співали академічну духовну музику, тому Вериківський добре знав творчість А.Веделя, Д.Бортнянського, М.Березовського та інших композиторів. Опісля Михайло Іванович не раз казав, що саме на такій спадщині повинні виховуватися музиканти. З роками музика стала для нього справжнім покликанням, він прагнув здобуття музичної освіти.

Здобуття музичної освіти продовжував у Кременецькому комерційному училищі, де вчили і грі на музичних інструментах. Михайло керував хором і оркестром народних інструментів, грав у симфонічному оркестрі училища, навчався гри на віолончелі, фортепіано та робив перші композиторські спроби - створював фортепіанні прелюдії й романси. З цими юнацькими творами Вериківський 1914 року приїхав до Києва, щоб вступити до консерваторії.

По її закінченні молодий композитор працював диригентом оперного театру та симфонічного оркестру у Києві, Харкові, а згодом став професором Київської консерваторії у класі спеціального диригування. Крім того, за активну творчу, педагогічну та громадську діяльність у 1944 році М.Вериківському присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України.
Як композитор Вериківський охопив майже усі найважливіші жанри. Ним створено перший український балет «Бондарівна» та ораторію «Думка про дівку-бранку», симфонічну сюїту «Веснянки», вокально-симфонічні цикли «В дні війни» та «Варшавський цикл», твори для оркестру, реквієми пам'яті Миколи Лисенка та Миколи Леонтовича. Композитор часто звертався до поезій Тараса Шевченка: написав опери «Наймичка» і «Сотник», хорову поему «Гайдамаки», вокальну поему для басу з оркестром «Чернець», хори, серед яких знаменитий «Світе ясний».