УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 79 відвідувачів

Теги
1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква краєзнавство Голодомор іконопис Вселенський Патріархат вибори Митрополит Володимир (Сабодан) Приїзд Патріарха Кирила в Україну Президент Віктор Ющенко секти Мазепа постать у Церкві монастирі та храми України розкол в Україні Києво-Печерська Лавра Патріарх Алексій II церковна журналістика забобони молодь Археологія та реставрація шляхи єднання педагогіка церква та політика УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков Ющенко діаспора Церква і медицина Церква і політика українська християнська культура Священний Синод УПЦ автокефалія милосердя УПЦ КП Доброчинність конфлікти Католицька Церква церква і суспільство Церква і влада






Рейтинг@Mail.ru






24 листопада 1858 року народилася художниця Башкирцева Марія Костянтинівна



Життя є тільки коротка миттєвість перед величчям вічності
Микола Пєстов

Башкирцева Марія - унікальна художниця в історії світового мистецтва. Залишила після себе 150 картин, 200 малюнків, численні акварелі, вона стала першою українською художницею, чиї роботи придбав Лувр.

Народилася Марія Костянтинівна 24 листопада 1860 року в селі Гаворонці Полтавської губернії у заможній та знатній сім'ї Башкирцевих. Дуже слабке здоров'я дівчинки та й нелегкі відносини, що склалися між її батьками, стали причиною від'їзду матері й дочки до Європи. Австрія, Німеччина, Італія, Швейцарія, Франція... Вони влаштувалися в Ніцці. Саме тут минула рання юність майбутньої художниці, яка з самого дитинства виявляла неабияку обдарованість та цікавість.

Не було жодного музею, жодної картини, вистави чи концерту, який би Марія не бачила і не записала б свої думки про них у щоденник. Вона щодня спілкування з прекрасним, це давало їй друге дихання, і Марія забувала про слабке здоров'я. Вона мала безліч талантів: чудовий голос, прекрасний слух, здібності до малювання та літературне дарування. Марія жадібно схоплювала все: мови (німецькою, англійською та італійською вона володіла ще з дитинства, а французька взагалі була їй, як рідна, вивчала давньогрецьку та латину), історію і літературу, математику, хімію, фізику, музику і спів. У всьому Марія Башкирцева хотіла бути першою. Вона мала для цього всі можливості, але... не мала часу. Жорстокі випробування долі обрушуються на неї. Хронічний ларингіт примушує забути про мрію стати знаменитою співачкою, прогресуюча глухота обмежує можливості занять музикою, уражені туберкульозом легені обезсилюють її, відрізують від ваблячого світу...

Після довгих роздумів вона вирішила малювати. В Парижі вона розпочинає навчання у приватній академії Рудольфа Жуліана. Вже після перших занять професор відзначав успіхи учениці. «Я думав, що це примха розпещеної дитини, але мушу визнати, що вона справді працює, що у неї є сила волі і вона гарно обдарована». В академії під керівництвом професора Робер-Флері Марія повністю віддається живопису і вже за рік отримує на загальному конкурсі майстерні першу золоту медаль, яку їй одноголосно присудили художники Робер-Флері, Бугро, Лефевр та інші. З того часу Марія Костянтинівна регулярно виставляла свої картини, які незмінно зустрічали теплі відгуки французьких газет та журналів.

За два роки Башкирцева засвоює семирічний курс академії, працює по 12-14 годин на добу, майже ночує біля мольберта та полотен, можливо, відчуваючи, як мало в неї часу. Вчителі зачудовано дивляться на професійні полотна учениці-початківця, образливо запитують, чи саме їй належать всі ескізи та малюнки...

Багато етюдів Башкирцевої вказують на надзвичайну людяність і глибину її енергійного, мужнього таланту. Почата картина: «Святі жони після погребіння Христа» яскраво підтверджує цю думку оригінальністю задуму, що йде врозріз із звичним академічним шаблоном. Її ескізи і малюнки висловлюють християнські почуття добра і гармонійного відношення до світу.

Вона отримувала медалі та призи на виставках, відчула смак слави, але та її не спокусила. «Я відчуваю себе на шляху до більш високого і досконалого, і створене вже не задовольняє»...

«Мені здається, ніхто не любить всього так, як я люблю мистецтво, музику, живопис, книги, шум, тишу, сміх, сум, тугу, жарти, любов, холод, сонце, будь-яку погоду, всі пори року, спокійні рівнини Росії та гори навколо Неаполя, сніг узимку, осінь з її дощами, весну з її тривогою, спокійні літні дні та прекрасні ночі, наповнені сяючими зорями... Я люблю все до обожнення. Я хотіла б усе бачити, все обійняти, все мати, злитися з усім!» І поруч з цими словами пронизлива фраза: «Я схожа на свічу, розрубану на чотири частини, що палає з усіх боків».